Медичні поради

Медичні поради лікаря учням і батькам

Лекція для 6-10 класів

Укуси тварин, отруйних комах та змій.

Отруйні змії України – найбільш поширена гадюка декількох видів.

Алгоритми при укусі отруйної змії (Рекомендації ВООЗ):

Мета першої допомоги – заспокоїти потерпілого, спробувати затримати системне поглинання отрути, зберегти життя та запобігти ускладненням до того, як пацієнт отримає медичну допомогу. Головне правило – не нашкодити!

Заспокоєння та іммобілізація:

заспокойте пацієнта, оскільки сильний страх і хвилювання можуть прискорити поширення отрути,
іммобілізуйте (знерухомте) все тіло пацієнта, уклавши його в зручне та безпечне положення, бажано у позу відновлення (лежачі на лівому боці), щоб мінімізувати ризик аспірацій у разі блювоти,
іммобілізуйте укушену кінцівку за допомогою шини або пов’язки. Продезінфікуйте рану антисептиком на основі хлоргексидіну.
будь-який рух, навіть ходьба, збільшує поглинання та поширення отрути, оскільки скорочення м’язів витискає отруту венами та лімфатичними судинами.

Не намагайтеся вбити змію, оскільки це небезпечно. Якщо змія вже була вбита, взяти її з собою у пакет чи контейнер або зробити кілька чітких фотографій крупним планом на мобільний, щоб фахівці змогли ідентифікувати вид.
Слід скористатися будь-яким доступним засобом транспортування, забезпечуючи мінімальний рух укушеної кінцівки.

Відсмоктування отрути не робити! .

Укуси комах.

При укусах бджол, джмілів, шершнів) місцеві реакції поділяються на нормальні та великі місцеві реакції.

Нормальна місцева реакція – зазвичай в місці укусу з’являється негайний біль, за яким слідують почервоніння, набряк та свербіж. Розмір набряку < 10см у діаметрі, зазвичай має тенденцію до зменшення протягом 24 годин.
Велика місцева реакція – симптоми ті ж самі (біль, почервоніння, набряк та свербіж), розмір набряку > 10см у діаметрі, зберігається більше 24 годин. У середньому, великі місцеві реакції минають приблизно через 7 днів (діапазон 1-21 день) ~ у 80% випадків діаметр набряку становить 10-20 см, а у 20% – більш 20см.

Укуси поблизу суглобів та в місцях з хорошим кровопостачанням (наприклад, обличчя) можуть викликати великі місцеві реакції.

Невідкладна допомога :

при нормальній місцевій реакції – прохолодний, місцевий компрес (на 20 хвилин, повторити 1-2 рази). Може допомогти іммобілізація та підняття кінцівки (для укусів руки чи ноги),
при великій місцевій реакції – до наданої допомоги добавити раннє та короткочасне застосування глюкокортикостероїдів (0,5 – 1 мг преднізалону /на кг маси тіла, перорально) та антигістамінний (Н-1 блокуючий) препарат.

Також можуть бути після укусів комах системні алергічні реакції і найпоширенішою формою гіперчутливості до укусів перепончастокрилих (бджіл тощо) є анафілактична реакція чи ангіоневротичний набряк, які потребують невідкладної медичної допомоги.

Обов’язково мати з собою адреналін (чи епінефрин) у шприці-тюбику (автоінжекторі)+ Н-1 блокуючий засіб (пігулки) + глюкокортикоїд теж пігулка 50-100 мг преднізолону. Частіше така реакція спостерігається у алергіків.

Поведінка у разі повторного укусу:

зберігати спокій, якщо нападають бджоли або оси, захистити голову руками або одягом,
відходити повільно,
негайно видалити жало (якщо залишилося), не стискаючи його пальцями, а зішкрібаючи в бік,
при ознаках задишки, набряку в роті/горлі або порушення кровообігу, ввести адреналін у бічну поверхню стегна,
негайно викликати невідкладну допомогу.

Профілактика:

потрібно пам’ятати, що репеленти (хімічні засоби) не забезпечують захисту,
перебуваючи на вулиці, слід уникати прийому їжі чи напоїв, збору фруктів чи квітів, перебування поблизу сміттєвих баків або опалих фруктів, а також використання парфумів чи ароматичної косметики,
не пити з відкритих пляшок чи банок, накривати склянки або використовувати соломинки,
не робити різких рухів поблизу комах чи гнізд, повільно відступати,
носити закритий одяг та взуття на босу ногу,
гнізда поблизу постійного місця проживання потрібно видаляти.

Укуси кліщів.

Після укусу кліща може розвитися хвороба Лайма (бареліоз) – це почервоніння на місці присмоктування кліща, схоже на мішень (червоні кола), головний біль, ломота в усьому тілі та млявість. Якщо не провести лікування на ранній стадії, хвороба може призвести до ураження різних органів, шкіри, суглобів, м’язів, нервової та серцево-судинної системи, і навіть до інвалідності. Не завжди, але укус кліща може визвати кліщовий вірусний енцефаліт, який починається з головного болю, гарячки, нудоти, блювоти, порушення сну. Це захворювання переважно вражає центральну нервову систему, що може призвести до інвалідності, а в окремих випадках – до смерті.

Профілактика.

Якщо вирушаєте у місце, де є висока ймовірність зазнати укусу кліща, дотримуйтеся таких простих правил захисту:

перед прогулянкою нанесіть на шкіру або одяг репелент – засіб, що відлякує комарів і кліщів,
правильно вдягайтеся: заправте штани в шкарпетки, носіть закрите взуття. Краще одягати світлий одяг – на ньому кліщі помітніші,
тримайтеся середини стежки. Не заходьте в траву чи кущі – саме там кліщів найбільше,
періодично ретельно оглядайте себе та ваших супутників, особливо дітей та собак,
вдома повторіть огляд, зверніть особливу увагу на складки шкіри та вкриті волоссям ділянки голови. Кліщі на нас не стрибають зверху, а повзуть знизу догори. Також гарно після прогулянки прийняти водну процедуру.

Антибіотикопрофілактика рекомендована лише для укусів високого ризику, щоб не захворіти бареліозом:

якщо визначено, що кліщ належить до виду ixodes,
якщо укус стався у високоендемічному районі (де вже люди хворіли на хворобу Лайма),
тривалість прикріплення кліща становила ≥ 36 годин,
антибіотик був прийнятий протягом 72 годин після видалення кліща.

Протягом 30 днів (10-21 день інкубаційний період) після укусу кліща щодня вимірювати температуру та стежити за місцем укусу та загальним самопочуттям. При появі мігруючої еритеми (почервоніння у вигляді кола) звернутися до лікаря.

Укуси та подряпини тварин.

Самим серйозним наслідком може бути сказ. Сказ 100% смертельний, але йому на 100% можна запобігти. При укусі невідомої тварини – 15 хвилин промивайте рану водою з милом, обробіть антисептиком і негайно зверніться до лікаря.

Джерелом і збудником захворювання є усі теплокровні тварини . З поміж свійських тварин носіями сказу часто є собаки і коти, у дикій природі можуть бути їжаки, білки, вовки та лисиці. Інфікуватися збудником від хворої на сказ тварини можна через:

-укус,

– подряпину та мікро-ушкодження шкіри,

– потрапляння зараженої слини на слизові оболонки (очей, роту).

Інкубаційний період (до захворювання) у людини зазвичай триває від 7 днів до 3 місяців, за певних умов – від 1 до 3 років.

Перші симптоми хвороби: поколювання, свербіж у місці укусу, також можуть виникати симптоми, що нагадують грип – лихоманка, головний біль, м’язові болі, втрата апетиту, нудота і втома. Через кілька днів розвиваються неврологічні симптоми:

дратівливість і агресивність,
хаотичні рухи та збудження,
розгубленість, галюцинації,

– м’язові спазми і незвичайні пози, судоми,

слабкість або параліч (коли людина не може перемістити частину тіла),
надзвичайна чутливість до яскравого світла, звуків, дотиків,
вироблення надміру слини, м’язові спазми у горлі, утруднення ковтання,
страх задихнутися, гідрофобія (страх води).

На стадії виражених неврологічних симптомів, шанси врятувати пацієнта дуже низькі (практично немає).

Якщо вас вкусила потенційно інфікована тварина:

негайно промийте рану водою з милом 15 хвилин або довше,
обробіть антисептиком, що містить 70% спирт, або 5% розчин йоду,
якомога швидше зверніться до лікаря,
якщо лікар відмовляється вводити вакцину, чим швидше зверніться до іншого медичного закладу або зателефонуйте на гарячу лінію Міністерства охорони здоров’я за номером 0800 505 201.

Має бути 5 антирабічних щеплень: 0-й день( день звернення до лікаря), а потім у 3-й, 7-й, 14-й, 28-й дні (внутрішньом’язово).

Антирабічна вакцина запобігає виникненню захворювання у 96-99% випадків.

Вона ефективна у разі проведеного курсу щеплень при ранньому та негайному зверненні за медичною допомогою та розпочатому курсі не пізніше 14-20 дня з моменту укусу чи заслинення.

Протипоказань до екстреної вакцинації проти сказу немає! Вчасне введення вакцини надзвичайно важливе, адже лікування сказу не існує.

Особливо небезпечні:

широкі укуси (більше 5 см),
глибокі укуси (що дістають до м’язів),
будь-який укус нанесений дикою твариною,
безпосередній контакт з кажанами,
будь-який укус або заслинення пошкодженої шкіри наступних ділянок: голова, шия, руки, проміхність,
заслинення слизових оболонок навіть без їх ушкодження.

Укуси кішок та собак.

Поводження та лікування ран після укусів тварин.

Рани від укусів тварин вважаються значно забрудненими.

Правильне лікування рани є критично важливим для запобігання нагноювання.

Очищення поверхні: уражену поверхню шкіри слід очистити.
Промивання: рану необхідно рясно промити водою, фізіологічним розчином або розведеним розчином повідон-йоду, особливо якщо тварина може бути скаженою.
Забезпечення тиску: для адекватної очистки слід використовувати шприц об’ємом 20 мл або більше, щоб створити необхідний високий тиск.
Якщо такий шприц недоступний, для підвищення тиску можна під’єднати катетер 20 калібру до шприца.
Видалення нежиттєздатних тканин: обережне видалення нежиттєздатних тканин додатково знижує ризик інфекції.

Необхідно ретельно обстежити рану на предмет:

ураження сухожилля або кісток,
наявності сторонніх тіл, таких як фрагменти зубів.

Слід спостерігати за сухожиллям протягом повного розгинання та повного згинання суглоба, що може виявити невеликі або частково розірвані сухожилля, які потребують хірургічного лікування.

Якщо людина не вакцинована проти правця або вакцинована більш 10 років тому – вакцинувати.

Антибіотики слід розглядати для всіх укусів, що потребують накладання швів, таких як:

всі укуси котів вважаються високим ризиком, оскільки вони, як правило, спричиняють глибокі колоті рани,
колоті рани,
рани кісті,
у пацієнтів зі зниженим імунітетом або цукровим діабетом,
рани на кінцівках з ураженням вен та/або лімфатичних судин,
травми типу розтрощення,
укуси поблизу або у протезований суглоб,
запізніле звернення: більше 6-12 годин після укусу в кінцівку, або більш 12-24 годин для укусів обличчя.

Тривалість курсу профілактичних антибіотиків становить від 3 до 7 днів.

Поведінкові розлади у дітей: де межа норми?

Неслухняність дитини чи розлади поведінки. Де межа?

Поведінковий розлад – це не просто «погана поведінка», а результат неспроможності психіки дитини/підлітка опанувати самоідентифікацію (опанувати себе) в стресових обставинах життя та проблемних взаємин з значимим оточенням (родина, друзі, школа), що призводить до формування ознак «дитячого неврозу». Часто це є наслідками виховання. Те, що ще 20 років тому вважалося безумовним розладом поведінки, сьогодні часто інтерпретують як «варіант індивідуального розвитку»

Зараз виникають питання:

Гіперактивність чи енергійність – де закінчується темперамент і починається СДУГ (синдром дефіциту уваги та гіперактивності).
Цифрова аутизація – сучасне покоління («альфа») демонструє зниження навичок живої комунікації. Це ознака розладу аутистичного спектра (РАС) чи закономірна адаптація до цифрового середовища?

Дитина зараз з 1-2 років вже опановує гаджет, коли сама ще не вміє розмовляти. Дитяча психіка – це система, що постійно трансформується і може мати:

Асинхронію розвитку – нерівномірне дозрівання різних функцій створює ілюзію патології (наприклад, високий інтелект при емоційній інфантильності особливо при якісній освіті).
Тимчасові регресії – під впливом стресу (війна, переїзд) дитина може «повертатися» на попередні етапи розвитку (енурез, смоктання пальця). Якщо стан не фіксується і зникає після адаптації – це варіант адаптивної реакції, а не хвороба.

Сучасне середовище часто провокує екстерналізацію (агресія, протест проблем) або інтерналізацію (тривога, депресія).

Норма- дитина реагує на ненормальні обставини тревогою (наприклад, бомбардування) – це здорова реакція психики.

Патологія- реакція стає автономною від подразника, коли зовнішня загроза зникає, а психіка продовжує працювати в режимі «катастрофи» – ми переходимо межу в бік розладу (ПТСР чи тривожні розлади).

У сучасного покоління дітей затягується процес становлення функціональної зрілості (23-25 років) прифронтальної кори, яка відповідає за контроль імпульсів. Тому те, що виглядає як патологія волі, часто є лише затримкою темпів дозрівання нейронних зв’язків.

Психічний розвиток проходить не рівномірно та поступово, а поетапно та скачкоподібно.

Окремі етапи розмежовані часовими рамками, коли відбуваються найбільш бурхливі, якісні зміни у психіці.

Ці періоди отримали назву вікових кризів. Розрізняють 1-й (2-4 роки), 2-й (6-8 років) дитячі вікові кризи і підлітковий криз (12-16 років). У ці періоди у зв’язку з порушенням фізіологічної та психологічної рівноваги – часто виникає порушення психічного розвитку (різні псиохопатологічні симптоми). Ці порушення можуть бути спричинені як біологічними, так і середовищними чинниками або їх поєднанням.

Норма

Молодший шкільний вік (6-9)років

Перехід від гри до навчання, формування «внутрішнього плану дій».

Емоційні реакції – поява інтелектуалізації емоцій (дитина починає розуміти причини свого стану), з’являються соціальні страхи (страх невдачі, оцінки). Емоції стають більш стриманими порівняно з більш раннім віком.

Поведінка – стає довільною. Дитина вчиться діяти згідно з правилом («треба» переважає над «хочу»). Активно розвивається моторика та координація.

Контактування – поява першої справжньої дружби на основі спільної діяльності. Вчитель стає беззаперечним авторитетом, часто важливішим за батьків.

Молодший підлітковий вік (10-13 років)

Пубертатна криза та початок нейрогуморальної перебудови.

Емоційні реакції – емоційна нестабільність («афективні вибухи» через незрілість гальмівних процесів прифронтальної кори). Підвищена чутливість до критики зовнішності.

Поведінка – зниження мотивації до навчання (освітня діяльність витісняється інтимно-особистісним спілкуванням), експерименти з іміджем. Можливі перші прояви ризикованої поведінки.

Контактування – початок емансипації від дорослих. Думки групи однолітків стають пріоритетними, поява «таємниць», закритість перед батьками.

Середній підлітковий вік (14-15 років).

Формування его-ідентичності та екзистенційна криза (самоідентифікація)

Емоційні реакції – схильність до депресивних настроїв, рефлексій, почуття «самотності серед людей». Емоції глибоко переживаються всередині.

Поведінка – активне формування світогляду. Поведінка відкидання авторитетів. Пошук сенсу життя, часто через протест або субкультурну приналежність (готи тощо), формування статевої ідентичності.

Контактування – висока значущість референтних груп. Перші романтичні та сексуальні стосунки. Контакт із дорослими можливий лише на партнерських засадах. Вважають себе дорослими , все розуміють але живуть за принципом «ковбаса сама росте в сумках у батьків».

Юнацький вік (17-18 років)

Початок ранньої дорослості, консолідації особистості.

Емоційні реакції – більш стабільний емоційний фон, формується «життєстійкість». Основні переживання пов’язані з майбутнім, професійним вибором та відповідальністю.

Поведінка – стає більш цілеспрямованою та прагматичною, знижується рівень імпульсивності, здатність до довгострокового планування.

Контактування – диференціація контактів (поділ на знайомих, друзів та близьких). Повернення до конструктивного діалогу з батьками (вже з позиції «дорослий – дорослому»).

Є критерії «межи норми».

Ключові фільтри для розрізнення норми і патології

Критерії	Опис
Соціальна дезадаптація	Чи заважає поведінка дитині вчитися, спілкуватися з однолітками та жити в родині?
Стійкість	Це епізодичний спалах гніву чи стабільна модель опозиційно-зухвалої поведінки?
Суб’єктивне страждання	Чи відчуває дитина (або оточення) страждання яке виснажує психічний ресурс?

Є не специфічні для війни, але розповсюджені проблеми особистості у дітей та підлітків.

«Токсичність» надмірної напруги з фіксацією негативних емоцій (страх, злість) в символічній системі уявлень (конфліктні відносини в родині). Інфовтома (надмірність інформаційного перевантаження) : інформаційний «хроноцид» – занурення в соцмережі, нет-серфінг (діти не вміють контактувати, не бачать інших дітей).

Дегуманізація (жорстокість) – прояв образи на життя, коли зло вкарбовується в систему базових смислів (злість від безсилля при нездатності індивіду до саморефлексії і самообмежень), жорстокість внаслідок війни, фейки неправильної поведінки.

Надмірність бажань, речей, можливостей з метою не досягнення постійного стану задоволення, збереження власного комфорту (надмірність притязань, яку формують батьки, амбіційність).

Егоцентризм – вседозволеність, самопотурання з перебільшенням, драматизацією власних проблем + додається агресивно деструктивний вплив інформаційного середовища на дітей та підлітків.

Найбільш загрозливі впливи:

Інтернет-залежність (багатогодинна втрата часу на комп’ютерні ігри, недоцільність пошуку інформації, перегляд відеороликів з одночасним порушенням сну та суттєвим зменшенням природної фізичної активності.

«Facebook – депресія» ( внаслідок тривалої присутності у соцмережах виникають класичні симптоми депресії).

«Кіберпереслідування» (долучання до «груп смерті»), інтернет-булінг, онлайн-секс, домагання.

«Офф-лайн» поведінка в он-лайн режимі .

Травматична пам’ять у дітей та підлітків на гострий стрес може формуватися раптово, часто не відповідно об’єктивній силі стресу (навіть, у незначному конфлікті, але після повторних схожих подій) і супроводжується гіперболізацією (перебільшують значимість страждань), незворотності і нескінченності, і має всі ознаки:

імпринтинг травмуючого впливу – занурення в переживання травматичної стресової події,
само-ретравматизація – румінація як не бажане та нездоланне повторне переживання події у вигляді нічних кошмарів (наявність розладу сну) та/або флешбеки (зі збудливістю/агресивністю чи завмиранням),
тривожне очікування повтору події , тривожність/надбадьорюваність,
уникаюча поведінка – наполегливе уникання ситуацій, місць та людей, які нагадують про травматиичну подію,
симптоми підвищеної збудливості – дратівливість, імпульсивність, агресивність, проблеми з концентрацією уваги, порушення сну,
відчуття провини – травматична провина, що живу.

Розлади поведінки у дитячому/підлітковому віці – це спектр психопатологічних порушень (група розладів), які характеризуються різного роду та ступеня порушенням соціальних норм та невизнанням правил соціального (сімейного) сумісного життя та діяльності, непокірністю, стійким протистоянням і частими суперечками на тлі невизнання потреб інших людей, жорстокістю щодо людей і тварин, дратівливістю, дисоціальною та/або девіантною поведінкою – схильністю до фізичного та сексуального насильства.

Особливості розладу поведінки у дітей та підлітків:

схильність до агресивної поведінки більш ніж у дорослих та менша чутливість до страху покарання чи негативних соціальних реакцій, дисоціація відчуття провини,
порушення в сфері самоконтролю, регуляції емоцій,
вади розвитку комунікативних навичок, альтруїстичної поведінки, соціальної компетентності,
педагогічне занедбання (насамперед, у сімейному вихованні – не розуміє, що таке обов’язки, але дуже гарно знає, що таке права), важкі матеріальні умови життя,
тривалий досвід психологічного та/або фізичного насильства, приниження, скривдження, маніпулятивне ставлення, булінг чи відторгнення в середовищі ровесників, вплив кримінальної соціальної групи ровесників тощо.

Розлади поведінки в молодому/підлітковому віці часто поєднуються з іншими психопатологічними розладами – зловживанням психоактивних речовин, невротичними та/або афективними розладами, саморуйнівною поведінкою, поведінковими залежностями і обов’язково призводять до різного ступеня соціально-психологічної дезадаптації.

Основні клінічні особливості.

Розлад дефіциту уваги та гіперактивності (РДУГ)

нейророзвитковий розлад, пов’язаний із затримкою дозрівання префронтальної кори мозку та порушенням обміну дофаміну, це дефіцит гальмівних процесів.

Тріада симптомів: неуважність, гіперактивність, імпульсивність.

Поведінка: дитина «не чує», губить речі, постійно рухається, перебиває. Вона хоче виконувати правила, але не може через дефіцит саморегуляції.

Опозиційно-викличний (протестний) розлад (ОВР) – характеризується стійким проявом ворожості та непокори. Часто розвивається із-за деструктивних моделей стосунків в сім’ї.

Ключові риси: активний опір вимогам дорослих, навмисне роздратування інших, звинувачення оточуючих у своїх помилках, лестивість, впертість на своєму.

Поведінка: це конфлікт «я проти системи». Дитина свідомо входить у протистояння, щоб відстояти свою автономію або виявити гнів. Надають дитині права, а обов’язків не має. Розлад має бути стабільним (понад 6 місяців), а не епізодичним.

Депресивний розлад поведінки (ДРП) – дитяча депресія часто маскується під дратівливість, являє собою глибокий афективний розлад.

Ключові риси: втрата інтересу до ігр, соматичні скарги (біль в животі, головний біль), порушення сну, апетиту.

Поведінка: дитина стає «колючою», похмурою, агресивною або, навпаки, апатичною. Агресія – це захисний механізм від психічного болю.

Вікові особливості – синдром дефіциту уваги зберігається в дорослому віці в 30-50% випадків, але в дорослому віці РДУГ не виникає.

Як проявляється РДУГ у дітей та дорослих:

	У дітей	У дорослих
Гіперактивність	Постійний рух Моторна активність	Внутрішній неспокій Нетерплячість
Імпульсивність	Перебивання Бездумні дії	Поспішні рішення Емоційні реакції
Неуважність	Забуває інструкції Робить помилки	Труднощі з організацією та фокусом
Соціальні труднощі	Конфлікти з однолітками	Проблеми у стосунках Ізоляція

Депресивний розлад поведінки у дітей – це група розладів, яка характеризується поєднанням стійкої агресивної диссоціальної або зухвалої поведінки з явними та помітними симптомами депресії, тривоги або іншого емоційного пригнічення. Корелює з проявами саморуйнівної поведінки.

У дітей діагноз депресії як окрему одиницю скасовано. Науковці дійшли висновку, що поєднання цих симптомів депресивного епізоду + розлад поведінки не є унікальним «третім» захворюванням, а є складним перебігом депресії у дітей, де дратівливість веде до порушень поведінки. Депресивний розлад поведінки у дітей найчастіше проявляється як саморуйнівна поведінка. В основі, насамперед, невротичні розлади на тлі гострого чи хронічного стресу в родині чи/та поза родиною.

«Якщо не так, як я хочу чи мрію, то краще ніяк не повинно бути» – формується на тлі стрес-обставин та посилюється віковими кризами (2-4 роки, 6-8 років та підліткова криза – 12-16 років).

Форми саморуйнівної поведінки

Еквівалентні форми	Внутрішні форми	Зовнішні форми
Алкоголізм	Суїцидальні думки	Суїцидальні вислови
Токсикоманія	Фантазії	Несуїцидальні самоушкодження
Асоціальна поведінка	Тенденції	Суїцидальні спроби
Ризикова життєнебезпечна поведінка		Самогубство
Не хімічні залежності

Саморуйнівна поведінка формується на тлі депресивних розладів дитячого та підліткового віку. Є високий ризик самоушкоджуючих (суїцидальних) дій, обов’язково на фоні деструктивних відносин у сім’ї. Проявляється поведінковими порушеннями: епатажність, агресивність, імпульсивність, патологічна жорстокість. Часто маскується сомато-вегетативними симптомами чи подібністю до симптоматики шизофренічного спектру: юнацькою астенічною неспроможністю (юнацька апатія), симптоматикою «метафізичної інтоксикації».

Перші ознаки саморуйнівної поведінки

Загальні: досить стійкі зміни у поведінці, неочікувані та несподівані для цієї дитини.

Підлітки (12-18 років):

досить стійке замкнення, апатія на тлі конфліктів у родині,
тривалий депресивний стан, скарги на самотність,
досвід самопорізів,
залучення у віртуальні відносини,
прямі суіцідальні погрози.

Діти (до 12 років):

висловлювання такі, як «хочу вмерти»,
часті скарги на образи в школі,
досвід «переляку», пов’язаний з родиною, війною тощо.

Патологічне батьківство формується, коли основними стилями виховання стають:

надмірна опіка (емоційна залежність «я все зроблю», «а якщо…»)
амбіційність (нав’язана гіпервідповідальність: «я в тебе вірю і знаю…», «ти в мене…»),
пряма маніпулятивність («ти цим мене в гроб вгониш…», «ти бачиш до чого ти мене довів (ла)»),
диктат (психологічне насильство, особливо від/або пасивності іншого дорослого),
фарісейство (подвійні послання: «ти ж цього бажаєш, так?»),
байдужість («одинокість у присутності», відсутність підтримки),
жорстокість (фізичне насильство),
віктимність («якщо б не ти, то в мене..»),
сексуальне насильство (домагання).

Деструктивні життєві посилання:

не живи (мені буде добре тільки тоді, коли ти згинеш, помреш),
не будь собою (я буду любити тебе тільки тоді, коли ти хворієш, коли тобі погано),
не дорослішай, не рости (я буду любити тебе тільки до тих пір, поки ти маленький),
не будь дитиною (я буду любити тебе тільки тоді, коли ти будеш поводитися як дорослий),
не досягай успіху (я буду любити тебе тільки тоді, коли ти будеш гірший за мене, будеш підкорятися мені),
не роби (я буду любити тебе тільки, якщо ти не зможеш перевершити мене, не будеш претендувати на першість, заявляти права, коли ти будеш як усі, не будеш висовуватись),
не думай (я буду любити тебе тільки тоді, коли ти не будеш висловлювати свої думки, заявляти право на свою думку),
не відчувай (я буду любити тебе тільки тоді, коли ти не будеш проявляти свої власні, справжні почуття).

Трикутник С. Карпмана.

В віці від 0 до 12 років.

Дитина жертва (зневажений, безпорадний, скаржиться на незадовільність потреб).Запрошення взяти участь «побий мене».

Витісняється вразливість. Становиться агресором (в віці від 12 до 20 + років), агресивний, злий, осуджуючий

Запрошення взяти участь «спаси мене».

Становиться рятівником = надмірно

допомагає, потребує бути потрібним,

схильним до самопожертвування

Якщо це постійно повторюється – проблема.

Головним завданням сучасної меддопомоги є не стільки «лікування симптому», скільки підтримка нейропластичності та створення середовища, де дитина може компенсувати свої особливості, не перетворюючі їх в клінічний діагноз.

Висновки:

Розлад поведінки в дитячому та підлітковому віці – це не вирок, а виклик. Ключ до успіху – це індивідуальний підхід, отримання спеціалізованої допомоги.

Важлива роль саморозвитку у самодисципліні, терпінні і послідовності.

Дитина після інфекцій: коли змінюється поведінка

Згідно зі статичними даними, поширеність та захворюваність на дитячі хвороби за останні 22 роки зросла на 41 та 36% відповідно, при цьому домінуючою у структурі захворюваності є респіраторна патологія.

Після перенесених інфекцій у дітей нерідко спостерігаються зміни поведінки, емоційного стану та когнітивних функцій.

Ці прояви можуть бути транзиторними (самостійно проходять), або сигналізувати про серйозні неврологічні чи психіатричні проблеми. Особливу увагу слід приділяти постінфекційним нейропсихіатричним синдромам, які часто залишаються не діагностованими або трактуються як «поведінкові проблеми».

Перш за все це пов’язано зі значною частотою гострих респіраторних вірусних інфекцій (ГРВІ), грипу, короновірусної хвороби, викликаної вірусом SARS-CoV-2 (COVID-19).

Сучасними особливостями перебігу ГРВІ, грипу та COVID-19 у дітей є розвиток поствірусних змін стану здоров’я – поствірусного астенічного синдрому та пост-COVID-19.

Крім цих вірусів тригерними факторами розвитку поствірусного астенічного синдрому є віруси вірусних гепатитів, ентеровіруси, цитомегановіруси, герпес-віруси.

Останніми роками спостерігається збільшення частоти поствірусного астенічного синдрому у дітей, що каже про негативну тенденцію змін стану здоров’я дитячого населення.

Загальна частота поствірусного астенічного синдрому у дітей становить 36,8%, при цьому після перенесеного грипу – від 10 до 30%, після герпес-вірусної інфекції (інфекційного мононуклеозу) – 46,6% після ГРВІ, викликано респіраторно-синцитіальним вірусом, риновірусом – від 16 до 48, 4%.

Згідно з даними частота пост-COVID-19 у дітей є різною, у середньому 25%.

Основні причини змін після перенесених інфекцій:

1.Біологічні механізми :

– нейрозапалення,

– порушення гемато-енцефалічного бар’єру,

– аутоімунні реакції,

– дисбаланс нейромедіаторів (дофамін, серотонін) на фоні хронічного стресу, який викликає загальне виснаження.

Інфекційні тригери:

– стрептококкова інфекція,

– вірусні інфекції (грип, COVID-19, герпес-віруси),

– кишкові інфекції.

Причини зростання поширеності поствірусного астенічного синдрому у дітей:

Соматичні причини – зростання частоти хронічних захворювань, що служать несприятливим фоном.
Психологічні причини – загальна гіперстресова ситуація, пов’язана з війною, страх за життя, майбутнє.
Соціально-економічні причини – несприятливі умови проживання дитини у родині, неповні сім’ї. нераціональне харчування, часто незадовільні санітарно-гігієнічні умови, умови навчання, навчальне перевантаження.
Екологічні причини – забруднення довкілля.

Клінічні прояви:

1.Часті поведінкові зміни – дратівливість, агресія, тривожність, страхи, порушення сну, регрес звичок (енурез, втрата навичок), зниження концентрації уваги.

Нейропсихіатричні симптоми – поствірусний астенічний синдром, обсесивно-компульсивні прояви, тіки, гіперактивність, депресивні симптоми.

Основні види безпосередніх або відстрочених реакцій у дітей:

Експресивні реакції – коли дитина проявляє сильні емоції, може плакати, кричати, ридати, сміятися, розгойдуватися, але головне – вона не може контролювати свої емоції.

Контролюючі реакції – коли дитина намагається стримувати себе, зовні може виглядати надмірно спокійною.

Шокові реакції – коли дитина, якби приголомшена, пригнічена, їй важко зрозуміти, що з нею сталося.

Поствірусний астенічний синдром є патологічним станом організму, що розвивається після перенесених вірусних захворювань та характеризується фізичними, когнітивними, емоційно-психологічними проявами, які погіршують якість життя дітей та сповільнюють відповідні процеси одужання. Поствірусний астенічний синдром проявляється клінічно:

Фізичний стан- м’язова слабкість, підвищена стомлюваність, швидке виснаження після мінімальних зусиль, нудота, зниження апетиту, біль в животі. Діти витримують 1-2 уроки, після цього погано почуваються.
Когнітивна сфера – розлад уваги, знижується здатність до концентрації, знижується засвоєння інформації, погіршується пам’ять.
Емоційно-психологічна сфера – емоційна лабільність, часта зміна настрою, дратівливість, мотиваційні розлади, відсутність впевненості в собі, нездатність розслабитися.

Найчастіше в картині астенічних проявів домінують :

-когнітивні-емоційні зміни 84%

-порушення сну 74%

-зниження апетиту 64%

-головні болі 52%.

Діти тривало страждають від надмірного відчуття втоми аж до виснаження, психологічного безсилля, порушення харчування внаслідок стійкої втрати апетиту, нудоти.

Надмірна м’язова слабкість і втома перешкоджають фізичній активності, прогулянкам, можливостям навчатися. Розлади сну призводять до стійкого зниження працездатності.

Когнітивні-поведінкові зміни впливають на рівень спілкування з родиною, друзями, однокласниками і погіршують якість життя. Зниження або відсутність апетиту призводить до значного обмеження харчового раціону. У дітей з поствірусним астенічним синдромом при інфекціях з кишковими проявами виявляються залишкові явища нудоти, зниження апетиту, болі в животі, підвищенного рівня трансамінази, може іноді розвиватися гепатит.

Частіше після COVID-19 та грипу розвиваються ще окремі клінічні симптоми, що проявляються поствірусними когнітивними розладами:

-«Brain bog» (затуманеність мозку, неможливість сконцентруватися),

– зниження пам’яті,

– повільність мислення.

Потрібно спостереження 2-4 тижні. Якщо проходять симптоми- це транзиторний розлад, якщо залишаються – потрібна консультація лікаря.

Після перенесених гострих вірусних захворювань може розвиватися енцефалопатія (інфекційна та постінфекційна), які проявляються змінами поведінки, апатією або збудженням, порушенням свідомості.

Що важливо пам’ятати:

Час- ключовий фактор
Інфекція не завжди очевидна – може бути стерта або вже минула
Поведінка= симптом. Поведінка яка була раніше не характерна для дитини, тобто не «характер», а можливий прояв органічного процесу.

Під час хвороби, якщо дитина була у лікарні, чи була відведена до інших рідних, чи під наглядом няні або мало приділялось батьківської уваги то

може розвинутися:

негативна (невротична) прив’язаність – дитина постійно шукає уваги від дорослих, навіть і негативної; провокуючи покарання, дратуючи дорослих,
амбівалентна прив’язаність: дитина постійно демонструє подвійне ставлення до близького дорослого – то пеститься до нього, то грубіянить, компроміси у стосунках відсутні, а саме дитина не може пояснити свою поведінку і страждає від цього,
уникаюча прив’язаність – дитина замкнена, понура, не допускає довірливих стосунків із дорослими та дітьми. Основний мотив такої поведінки – «нікому не можна довіряти»,
дезорганізована прив’язаність – дитина навчилася виживати, порушуючи усі правила і кордони людських стосунків. Їй не потрібно, щоб її любили – вона хоче, щоб її боялися.

Червоні прапорці (на що треба звертати увагу в першу чергу):

раптовий початок симптомів,
швидке прогресування,
порушення свідомості,
судоми,
виражені когнітивні порушення,
психотичні симптоми такі як:

1.Візуальні нав’язливі, гнітючі спогади про травмуючі події, які постійно повторно переживаються в нічних жахіттях.

Поведінка, яка неодноразово повторюється (багаторазове розігрування трагічного епізоду під час гри, відтворення істотних деталей в грі).
Специфічні страхи, які пов’язані з травмою, уникнення ситуацій, що асоціюються з подією або нагадують про травму.

4.Зміна ставлення до людей, до різних аспектів життя, до майбутнього.

Будь яка раптова зміна поведінки у дитини після інфекцій потребує уваги лікаря і повинна розглядатися, як потенційно зумовлена інфекцією. Прогноз у більшості випадків – сприятливий. При ранньому втручанні – повне відновлення. При затримці діагностики, лікування і допомоги психолога – ризик захворювання.

Психологічний портрет інфекційного пацієнта

Типові симптоми:

– Когнітивні: затуманеність, утруднена концентрація, уповільнене мислення, забутькуватість.

– Афективні: тривога (часто з катастрофізацією), депресивність, різкі зміни настрою.

– Соматичні (функціональні): втома, біль у м’язах, головний біль, серцебиття, «клубок» у горлі, нудота, задуха на чистих легенях, парестезія (порушення чутливості), відчуття летючої болі в різних місцях.

– Поведінкові: уникання навантаження, порушення сну, часті звернення до лікаря, або навпаки уникання візитів.

– Міжособистісні: сором (при захворюваннях на ВІЛ, туберкульоз, гепатити), ізоляція, конфлікти у сім’ї.

Висновки:

Поведінкові зміни у дітей після інфекцій є частим явищем, яке може мати, як органічний характер (перетікає в хворобу), так і той що проходить.

Важливо пам’ятати:

Інфекція може бути стертою або вже минути. Батьки виявляють, що дитина різко змінилася після хвороби.

Рання діагностика суттєво покращує прогноз.

Особливості клініки та профілактики гострих повітряно – крапельних інфекцій

Підготувала лікар Полухіна І.І.

https://www.youtube.com/watch?v=IYySd6YDDG0

Сезон грипу та ГРВІ 2025/2026р.р.

(Прогноз, специфічна профілактика)

Загальна інтенсивність ГРВІ (включно з COVID – 19) тримається на середньому рівні, з помірними тижневими коливаннями.

Грип широко географічно поширений: циркуляцію вірусів грипу встановлено в 21 області та м. Києві (88%), майже на всій території України, що відповідає фазі активної циркуляції в сезоні.

Є ознаки циркуляції разом кількох збудників (грип А, SARS-CoV-2, респіраторно-синцитіальної інфекції).

Глобально в світі активність грипу зросла восени 2025 року. У ранній частині сезону переважали віруси грипу А. На протязі початку 2026 року захворюваність на грип залишалася стабільною, із позитивністю «трохи вище 15%», тоді як SARS-COV-2 (COVID) залишався на низькому рівні.

Циркуляція вірусу грипу залишається підвищеною, але в останні тижні знижується. Кількість госпіталізацій зменшилися з початку 2026 року. У 99% зараз циркулює вірус грипу А. Грип А (Н3- 67%) залишається домінуючим підтипом, за яким йде А (Н1-33%).

Циркуляція респіраторно- синцитіального вірусу залишається підвищеним.

Циркуляція SARS-CoV-2 є низькою у всіх вікових групах, а кількість госпіталізацій через SARS-CoV-2 наразі обмежена порівняно з грипом та респіраторно- синцитіальною інфекцією.

Профілактика грипу – по-перше це вакцинація від грипу.

Працює чи не працює вакцина? Загальна ефективність вакцини проти усіх випадків грипу на сезон 2025/2026 рр. приблизно 44%

Проти грипу А (Н3N2) приблизно 52%
Проти грипу А (Н1N1) приблизно 16%

Це досить захисна дія у «реальному світі», типова для сезонних вакцин, особливо повторно домінують віруси грипу А (Н3N2) з певною антигенною мінливістю.

Ефективність щорічних вакцин часто коливається в межах 40-60%, залежно від того, наскільки добре компонент вакцин відповідає реально циркулюючим вірусам.

Вакцина не дає 100% захисту від інфікування грипу, але знижує ризик:

захворіти на 40-50%
потрапити до лікаря або в стаціонар через тяжке захворювання

Навіть у випадках, коли штами (види) вірусу грипу змінюються, вакцина зменшує тяжкість перебігу захворювання та ризик госпіталізації або смерті. Проміжний висновок для України: сезон 2025/2026 іде як «грип – домінантний» епідсезон. Навіть у другій половині цього сезону вакцинація проти грипу має сенс.

Що таке імунітет та як його підтримувати

Імунітет – це складна захисна система організму, що складається з органів, клітин та білків, які розпізнають і знешкоджують сторонніх «агентів» (віруси, бактерії, токсини) та власні пошкоджені клітини. Він забезпечує стійкість до інфекцій та підтримує внутрішній баланс організму.

Основні кроки до підтримання імунітету:

Раціональне харчування.

Вживайте більше овочів, фруктів, ягід, білків та здорових жирів ( в яких багато поліненасичених жирних кислот, а це жирні сорти риби, печінка тріски). Організму необхідні особливо вітаміни А, С, Е, Д та мінерали (цинк, селін, магній, залізо). Можна робити суміші з імбиру та горіхів з медом для імунітету. Зміцнюють імунітет відвари шипшини, сухофруктів, цитрусові.

Продукти, що підвищують імунітет.

Необхідно правильно харчуватися. Намагайтеся щоденно їсти овочі та фрукти у кількості до половини об’єму вашої тарілки. До складу овочів та фруктів входять вітаміни А, С, Д та мінерали такі, як цинк, тощо. Кольорові овочі та фрукти багаті

на : антиоксиданти, речовини, що захищають організм від дії шкідливих речовин. Клітковина, що міститься в овочах, фруктах, кашах, горіхах і насінні, є запорукою здорового кишківника та життєздатності «дружніх» бактерій всередині нього. Пийте ягідні та трав’яні чаї. Шипшиновий чай багатий на вітамін С, буде особливо корисний. Споживайте сухофрукти, наприклад курагу, ізюм, чорнослив чи сушені яблука, а також правильно заморожені ягоди.

Риба – це джерело Омега-3 поліненасичених жирних кислот – також є важливим компонентом здорового харчування. Практикуйте принаймні двічі на тиждень «рибні» дні.

Рослинне джерело деяких Омега-3 поліненасичених жирних кислот – це олія льняна, кунжутна.

Здавна-давен наші бабусі й дідусі вживали часник і цибулю, щоб не захворіти.

Здоровий сон. Дітям потрібно 9-10 годин на здоровий сон. Намагайтеся лягти до 22.00, оскільки під час сну імунна система відновлюється.
Фізична активність. Регулярні фізичні вправи та перебування на свіжому повітрі (активний відпочинок – ходити, бігати, грати в ігри чи займатися зимовими видами спорту) зміцнюють захисні сили організму .
Відмова від шкідливих звичок. Починаючи від неправильного харчування (фаст-фуд, чіпси, газовані солодкі напої, енергетики), а також відмова від куріння (в тому числі і пасивного, – коли ти знаходишся поряд з курцями) та зловживання алкоголем (в тому числі і слабоалкогольними напоями). Все з вищеназваного дуже послаблюють імунітет.
Гігієна та безпека. Часто мийте руки, під час хвороби носіть маску в громадських містах, уникайте тривалих стресів та вчасно вакцинуйтеся для формування специфічного імунітету.

Є два типи імунітету:

Вроджений (неспецифічний). Діє миттєво (шкіра, слизові, запальні реакції).
Набутий (специфічний). Формується після зустрічі зі збудником (тобто після хвороби) або після вакцинації.

Для перевірки стану імунної системи використовують комплексне обстеження крові – імунограму.

Коли при харчуванні є недостатність вітамінів та мікроелементів їх доповнюють вітамінами або БАДами з аптеки. Головне знати, що дитячі вітаміни відрізняються від дорослих: по-перше їх дозуванням. Вони враховують основні вікові особливості та вагу. Організм в дитячому віці не здатен впоратися з великими дозами вітамінів. Тож дорослі вітаміни принесуть не користь, а шкоду. Окрім цього препарати для дітей випускаються в різних зручних для ковтання формах : сиропи, жувальні таблетки.

І не забувайте, що самолікування небезпечне для вашого здоров’я!.

Завжди консультуйтеся з лікарем перед вживанням лікарських засобів та вітамінів.

Вплив психоактивних речовин на організм підлітків та розвиток наркотичної залежності

Зіткнення з проблемою наркотичної залежності – це завжди складний і болісний досвід, незалежно від того, стосується це вас чи вашого близького. Статистика показує, що в Україні щороку тисячі людей потребують допомоги через залежність від психоактивних речовин. Проте часто про проблему дізнаються пізно, коли залежність вже сформована і завдала значної шкоди здоров’ю та якостю життя.

Сучасна медицина розглядає наркозалежність не як проблему волі або характеру, а як хронічне захворювання, що потребує комплексного лікування та підтримки. І як будь-яке захворювання, чим раніше її виявлено, тим успішніше може бути лікування.

Наркотична залежність – це хронічне захворювання головного мозку, що характеризується пошуком і вживанням наркотичних речовин, незважаючи на шкідливі наслідки. Це не просто шкідлива звичка чи недостатня сила волі – це складний біологічний та психологічний процес, який змінює роботу мозку.

Механізм формування залежності.

Початковий етап: людина пробує психоактивну речовину з цікавості, під впливом оточення або для подолання психологічних труднощів. Перший досвід часто пов’язаний з сильними позитивними відчуттями.
Фаза регулярного вживання: поступово формується звичка регулярного прийому речовини. На цьому етапі людина шукає можливості повторити приємні відчуття, але ще може контролювати дозу та частоту вживання.
Етап звикання: організм звикає до дії наркотичної речовини і для досягнення ефекту потрібна більша доза. Це призводить до збільшення кількості наркотику та частоти його прийому.
Фізична залежність: організм починає функціонувати «нормально» тільки за наявності наркотичної речовини. Без неї розвивається синдром відміни (абстиненції) – фізичний дискомфорт і психічні розлади.
Психологічна залежність: формується стійке бажання вживати речовину, яка домінує над іншими потребами та інтересами. Життя людини поступово підпорядковується пошуку і вживанню наркотиків.

Фактори ризику розвитку залежності.

Генетичні: спадкова схильність може збільшити ризик розвитку залежності.
Психологічні: тривожність, депресія, низька самооцінка, травматичний досвід (смерть близьких тощо)
Соціальні: вплив оточення, доступність наркотичних речовин, відсутність підтримки.
Вікові: підлітковий вік є особливо вразливим періодом для формування залежності. Важливо розуміти, що наркотична залежність – це не моральна слабкість або недостатність характеру. Це захворювання, яке змінює біохімію мозку і вимагає професійного лікування.

Ознаки вживання наркотиків:

Можуть бути різними залежно від типу речовини, але існують деякі спільні індикатори, на які варто звернути увагу.

Зовнішні ознаки вживання наркотиків:

різка втрата ваги;
бліда, синюшна або нездорова шкіра;
сліди ін’єкцій на руках та інших частинах тіла;
почервоніння очей, розширені або звужені зіниці;
недбалість в одязі та особистій гігієні.

Фізичні симптоми:

порушення координації рухів;
невиразна мова;
тремор (тремтіння) кінцівок;
різкі зміни апетиту;
порушення сну;
підвищена пітливість;
різкі зміни рівня енергії – надмірна активність або апатія.

Ознаки наркотичного сп’яніння:

невідповідна емоційна реакція (безпричинний сміх або плач)

Віддалені наслідки вживання наркотиків зачіпають практично всі системи організму і можуть призвести до серйозних, часто не зворотних змін у здоров’ї.

Вплив на нервову систему:

Гострі наслідки: порушення когнитивних функцій (пам’ять, увага, мислення), зміни настрою та поведінки, психози та галюцинації, судоми.

Хронічні наслідки: незворотні зміни в структурі мозку, постійні когнитивні порушення, підвищений ризик розвитку захворювань (деменція), хронічні психічні розлади (депресія, тривожні розлади, психози).

Вплив на серцево-судинну систему:

Аритмії та інші порушення серцевого ритму, інфаркт, ендокардит, кардіоміопатія, інсульт, гіпертонія, колапс вен при в/в вживанні.

Вплив на дихальну систему:

Хронічні бронхіти та пневмонії, туберкульоз, пневмоторакс (колапс легень), пригнічення дихального центру з ризиком зупинки дихання (особливо при передозуванні опіоїдами).

Вплив на імунну систему:

Загальне ослаблення імунітету, схильність до інфекційних захворювань, хронічні запальні процеси.

Вплив на шлунково- кишковий тракт:

Хронічні гастрити та виразкова хвороба, порушення функцій печінки, гепатити, цироз печінки, панкреатит, порушення травлення та засвоєння поживних речовин.

Вплив на сечостатеву систему:

Порушення функцій нирок, порушення репродуктивної функції, імпотенція у чоловіків, порушення менструального циклу у жінок, ризик вроджених патологій при вагітності.

Ризик інфекційних захворювань:

ВІЛ/СНІДу, гепатитів В та С, сифіліс та інші статеві інфекції, абсцеси та флегмони, сепсис.

Передозування наркотиками – особливо небезпечний наслідок вживання, який може призвести до коми або смерті. Ризик передозування збільшується при: змішуванні різних наркотиків, одночасному вживанні наркотиків і алкоголю, вживанні наркотиків невідомого походження та чистоти.

Віддалені наслідки вживання наркотиків можуть проявлятися навіть через багато років після припинення вживання. Однак раннє звернення за допомогою та правильне лікування можуть значно знизити ризик розвитку цих ускладнень та покращити прогноз. Подолання наркотичної залежності – складний процес, який вимагає комплексного підходу та підтримки. Однак важливо розуміти, що ефективне лікування можливе.

Перші кроки допомоги.

Визнання проблеми.
Професійна консультація: звернення до нарколога для оцінки стану та визначення оптимального лікування.
Відкрита комунікація: говорити про проблему відкрито, але без звинувачень і осуди.
Інформованість про варіанти лікування групи підтримки.

Важливо розуміти, що лікування наркозалежності – це тривалий процес, який може включати періоди рецидивів (зривів). Однак кожна спроба лікування збільшує шанси на довгострокове одужання. Найважливіше – не втрачати надію і продовжувати шукати допомоги.

А найкраще і не починати вживати психоактивні речовини!

Пам’ятка для дітей про правила безпечної поведінки взимку.

Постійно дотримуйся правил дорожнього руху, особливо взимку! Ніколи не порушуй їх, це небезпечно для життя. Переходь вулицю тільки у відведених місцях. Не влаштовуй ігри на проїжджій частині вулиці. Треба потурбуватися, щоб в умовах поганої видимості, ваш одяг/взуття/аксесуари (сумки, рюкзаки) були оснащені світловідбивачами.
В умовах воєнного стану, якщо тебе відпустили батьки погуляти не далеко від дому, то не затримуйся до темряви на вулиці! Повертайся додому завчасно, щоб не накликати нещасний випадок. Під час прогулянок забороняється гуляти за межами населеного пункту та далеко від своїх домівок.
Не чіпай безпритульних/чужих/диких тварин. Спілкування з ними може призводити до нещасних випадків.
Контролюйте своє життя «онлайн»! В умовах воєнного стану НЕ ДОПУСКАЄТЬСЯ в онлайн середовищі фотографувати стратегічні цивільні об’єкти та публікувати їх у мережі, фотографувати та знімати на відео рух військової техніки, військових і викладати їх фото в мережу, розповідати в повідомленнях по телефону «де прилетіло», «куди прилетіло», розміщення і локації військових.
Не грайся з вогнем у приміщенні та на природі, обережно поводься із легкозаймистими предметами/речовинами. Будь обережним з газом та газовою плитою.
Будь обережним під час користування обігрівачами. Не залишай їх без нагляду, тримай подалі від меблів (1м), не суши на них речі!
Будь обережним з електроприладами. Не торкайся оголених проводів. Не користуйся пошкодженими розетками та не експлуатуй несправні електроприлади. Виходячи з дому, перевіряй, щоб усі електропобутові електроприлади були відключені.
Особливо будь обережним, коли вимикають світло! Не залишай без нагляду увімкнені електроприлади, новорічну ілюмінацію! Коли раптом зникло світло – повідом батьків та проконтролюй, щоб уся електрика будинку (квартири) була переведена у безпечний режим (вимкнути з розетки). Після відновлення електропостачання не вмикай одразу всі прилади в мережу – це може призвести до перевантаження мережі, пожежі, замикання. Під час відсутності електроенергії тривалий проміжок часу, вмій правильно користуватися ліхтарем та свічкою. Пам’ятай, що свічка – це джерело відкритого вогню в будинку і необережне поводження із нею може спричинити пожежу, гарячий віск при контакті із шкірою інколи може викликати опік. Встановлюйте свічки на спеціальних підсвічниках, на твердій і не хиткій поверхні, подалі від штор, паперу, килимів, одягу, волосся та інших легкозаймистих матеріалів та речовин.
Дотримуйся правил безпечної поведінки при встановлені та користуванні новорічними прикрасами та ялинкою. Не забувайте, коли встановлюєте новорічну ялинку або прикрашаєте дім новорічними гірляндами, перевіряйте їх справність із дорослими, справжність розеток та відсутність біля гірлянд легкозаймистих матеріалів/речовин. Ялинка не повинна перекривати вихід з кімнати. Відкритий вогонь та бенгальскі вогні біля ялинки заборонені!
Під час планування свят враховуйте дію комендантської години! Пам’ятайте, що за порушення правил поведінки під час комендантської години , ви можете бути притягнуті до штрафних покарань.
Дотримуйся правил безпеки біля водойм взимку. Лід є дуже не безпечною «забавою»!. Дія холодної води на організм може призвести до захворювання від переохолодження, а при різкому попаданні в дуже холодну воду може бути навіть зупинка дихання та /або серця.

Вода помилок не пробачає! Без дорослих до водойм не підходити!

Не чіпай не відомі предмети. При виявлені вибухонебезпечних предметів, повідом дорослих.
Коли виходиш на вулицю – одягайся по погоді. Обов’язково одягай зимовий одяг та взуття, захищай руки рукавичками та ноги теплими носками та зимовим взуттям.
Будь уважним, вибирай небезпечну дорогу, щоб не підсковзнутися і не впасти, одягай не слизьке взуття.

Давайте робити добрі, обдумані та корисні справи разом!

Запобігання дитячому травматизму взимку(8-10 класи)

Запобігання дитячому травматизму взимку

Мозок у тіні технологій

Когнитивні функції – це наша здатність усвідомлювати, аналізувати та обробляти інформацію зовнішнього середовища.

До когнитивних функцій відносяться :

Абстрактне мислення
Увага
Пам’ять (коротка та довготривала)
Мова
Виконавчі функції (читання, письмо, мова).

Когнитивний резерв – це наша здатність, щоб ми могли зберегти всі когнитивні функції, не дивлячись на певні обставини (наприклад, гостре порушення мозкового кровообігу, нейродегенаративні захворювання).

Для збереження когнитивного резерву важливі слідуючі фактори:

-генетичні (АРОЕА, ВDWF гени)

– базовий рівень IQ

-освіта та професійні досягнення

-фактори зовнішнього середовища (чистота повітря, рівень інсоляції, клімат)

-фізичні фактори (помірна фізична активність краще перевантажень)

-інтелектуальні фактори (читання художньої літератури, заняття з розвитком дрібної моторики, розвиваючі ігри – шахи, судоку).

Вплив штучного інтелекту на когнитивні функції – дві сторони однієї медалі.

Позитивно	Негативно
Підвищення продуктивності	Зниження когнитивних зусиль (делегування частини ментального навантаження)
Прискорення робочих процесів (ті задачі, які виконувались самостійно, за допомогою штучного інтелекту виконуються швидко)	Зниження активності певних когнитивних процесів (наприклад аналіз, обробка інформації менш активні)
Можливість розширення когнитивного потенціалу (вивчати щось нове)	Зниження мотивації (людині не потрібно самостійно вишукувати та підтверджувати інформацію)
	Зниження уваги (не потрібно тривало зосереджуватися на одному процесі, роботі)
	Ризик залежності від штучного інтелекту, як соцмережі

Зниження когнитивного навантаження – це може бути, як позитивне так і негативне. Позитивно – це спрощення складу об’ємної інформації, спрощення роботи з текстом (граматика, синтаксис, пунктуація), але все ж таки потрібно перевіряти.

Завдяки обробці великих пластів інформації штучний інтелект може надати ширше розуміння проблеми – інформативне та ефективне вирішення ,підтримку когнитивних функцій, скринінг когнитивних порушень, допомогу в відновленні функцій.

Штучний інтелект допомогає виявити: мінімальні когнтитні порушення, деменцію на дуже ранніх стадіях, дефіцити уваги та виконавчих функцій, когнитивні порушення після травм.

Негативний вплив штучного інтелекту.

Передача когнитивних завдань зовнішньому інструменту, яким є штучний мозок, знижує навантаження та тренування когнитивних функцій, а це потрібно, щоб у мозку постійно формувались нові нейрони та нейронні зв’язки.

Штучний інтелект інтегрується в певні когнитивні процеси, спрощуючи їх. Таким чином людина отримує швидкі результати. Йде швидка нагорода (підняття дофаміну) . Людина отримує швидку інформацію та позитивне підкріплення. А далі формується швидка довіра та пасивність.

Як штучний інтелект впливає на пам’ять?

Відбувається зниження робочої пам’яті (непотрібно тримати в голові декілька параметрів для вирішення задач).Відбувається порушення закріплення пам’яті та зниження довготривалої пам’яті. Знижується активність кори головного мозку (розвивається « когнитивний борг») так, як немає необхідного навантаження, тренування для збереження когнитивних функцій.

Вплив на увагу штучного інтелекту.

Зниження регуляції уваги. У людини будуть гірші показники у багатозадачній роботі (відволікання). Людина не може зосередитися на одному якомусь процесі. Буде зниження об’єму уваги на тривалий час (при цьому читання книг не має подібного ефекту) . Людина не зможе контролювати свою увагу. Це призводить до зниження вмісту сірої речовини у прифронтальних зонах головного мозку, яка відповідальна за нашу увагу та процеси мислення.

Вплив на абстрактне мислення.

По-перше це буде стандартизація мислення. У людини не буде поштовху знаходити креативні рішення проблеми. Відбувається зниження критичного мислення (аналіз, перевірка даних, які використовує людина). Буде порушення підтримки прийняття рішень, пов’язаних з критичним мисленням (зваження «за» та «проти»). Буде зниження розуміння синтаксису, пунктуацій та словникового запасу.

Людина не буде сама складати текст, який вже готовий при використанні штучного інтелекту. Відбувається збіднення словникового запасу. Зменшується час на читання художньої літератури.

Залежність від штучного інтелекту є, але вона не визначена клінічним розладом. Надмірне або залежне використання штучного інтелекту, особливо чат-ботів та платформи соцмереж, пов’язане з погіршенням ментального здоров’я та якості життя в цілому.

Фактори ризику залежності від штучного інтелекту.

I Психологічні:

психіатричні проблеми (депресія, тривога) ;

хронічний стрес;

низький емоційний інтелект;

схильність до імпульсивної поведінки;

II Демографічні та соціальні:

молодий вік;

жіноча стать;

соціальний тиск;

соціо-економічний статус.

III Фактори споживання штучного інтелекту:

тривалий час використання штучного інтелекту;

доступність 24/7;

миттєвий фідбек;

антопоморфний дизайн (спілкування зі штучним інтелектом , як з співрозмовником).

Все це призводить до :

когнитивного відвантаження (передача частини мислених процесів генеративному штучному інтелекту);
наявного психологічного підкріплення (позитивне підкріплення призводить до збільшення швидкого задоволення (дофамінова винагорода) і повторного використання штучного інтелекту));
ілюзії контролю (задання запитів призводить до формування звички «делегувати помічнику»);
поведінкових факторів (формується рутинна звичка використання штучного інтелекту навіть, коли це не потрібно).

Все це в кінці призводить до зниження критичного мислення (зниження використання логіки, аналізу та синтезу).

Поширеність залежності від штучного інтелекту:

серед підлітків 13-17 років 73% залежні ;

молоді дорослі 18-34 роки 71% залежних.

Особливості впливу штучного інтелекту на підлітків:

Відбувається зниження у формуванні виконавчих функцій:

знижується потреби утримувати інформацію в пам’яті;
знижується стимул до аналізу;
знижується необхідність планувати послідовність дій та формується залежність від готової відповіді.

Також порушується аналітичне мислення.

Використання штучного інтелекту для формування текстів призводить до порушення здатностей:

– формувати власні рішення;

– будувати логічні зв’язки;

– розвивати словниковий запас;

– практикувати аргументацію.

Це зручно, коли штучний інтелект пише за тебе твір або вирішує задачі, але постійно цим користуватися не можна.

Рекомендації по використанню штучного інтелекту:

техніки саморегуляції: планування роботи та постановка цілей за сеанс використання штучного інтелекту;
обмеження часу використання (можно встановити таймер і на протязі цього часу користуватися штучним інтелектом);
оптимізація використання штучного інтелекту та взаємодія з програмами, що найбільш відповідають запиту (навчання та роботи);
робота над супутніми діджетал-залежностями (соц-мережі, онлайн-ігри);
мають бути також нейропластичні стимули (які стимулюють мозок), це читання, навчання новому, вирішення задач;
стратегічні ігри (шахи, судоку, логічні пазли);
розвиток навичок, де потрібна дрібна моторика + когніція (наприклад вишивання)..

Обов’язкова фізична активність, яка включає аеробні (дихальні) навантаження (150 хв/тиждень), які сприяють кращому постачанню крові до головного мозку та силові тренування, які сприяють виведенню продуктів розпаду з головного мозку.

Обов’язково: гігієна сну! (7-10 годин, щоб нормально працював мозок, та виводились продукти розпаду В-протеін та амілоід, які в подальшому накопиченні приводять до деменції). Також обов’язково потрібно збалансоване харчування:(середземноморська дієта, MINД- дієта (спрямована, щоб були всі необхідні нутрієнти для роботи головного мозку, фокус на корисних жирах, вживання горіхів, достатня кількість клітковини).

Необхідно слідкувати за своїм здоров’ям!

Щоб користуватися штучним інтелектом потрібно мати достатній свій !

Чого очікувати від сезону застуд ?

70-80% дітей мають інфекційні захворювання на протязі року.

Частота епізодів – дитина молодшого шкільного віку, хворіють 6-10 разів на рік. На сьогодні ми маємо до 300 видів різних вірусів.

З них: – риновіруси 160 серотипів ( імунітет триває 7 днів)

Аденовіруси (7 підгруп, в кожній 1-19 серотипів)
Ентеровіруси (більше 70 різновидів)
Грип А, В, С (змінюються кожного року)
Парагрип – 4 види (2-й асоційований з крупом, 45%)
Риносинцитійний вірус
Короновіруси – 13 видів (+SARS- CoV2)
Метапневмовіруси

А також велику кількість бактерій (легіонели, менінгококи, стрептококи (100 серотипів), стафілококи, рикетсії, мікоплазми, хламідії, клебсієли тощо))

Переважно гострі респіраторні інфекції передаються повітряно- крапельним шляхом (при чиханні та кашлі), хоча для деяких ГРВІ може бути фекально-оральний механізм передачи (тобто через руки). Так передаються ентеро- і аденовірусна інфекції. Може бути контактно-побутовий механізм передачи (тобто через предмети) – при респіраторно-синцитійній інфекції .

Різні респіраторні патогени проявляються у різні сезони року. Так віруси грипу, респіраторносинцитійні віруси, короновіруси, пневмококи, менінгококуи та еденовіруси переважно зустрічаються зимою.

Осінью – це частіше віруси парагрипу, метапневмовіруси, риновіруси, а також менінгококи.

Весною – віруси парагрипу, метапневмовіруси, риновіруси та менінгокок.

А ось влітку частіше це ентеровіруси та еденовіруси. Зараз ми однако маємо підьом короновірусної інфекції, тому можна сказати, що якщо це сезонна хвороба, її можна очикувати і в іншій сезон, тобто, можуть зустрічатися цілорічно.

Чому різні віруси мають різні сезони?

Температура + абсолютна вологість мають визначальну дію. Коли t℃ повітря висока + висока вологість, то краплі які виділяє людина при кашлі та чиханні є важкими, вони швидше осідають на землю, тому є менша імовірність вдихання їх іншою людиною, зате частіше передаються інфекції через брудні руки. В той же час прохолодне сухе повітря змушує краплі частково випаровуватись та утворювати дрібніші аерозольні частинки, які довше залишаються у зваженому стані і з більшою імовірністю можуть бути вдихнуті іншою людиною. Цим пояснюється більша захворюваність в холодну пору року. Крім цього в несонячну пору року зменшується кількість вітаміну Д в організмі, який відіграє важливу роль в імунітеті людини. Також починаючи з осінніх місяців діти йдуть до школи (якщо це навчання офлайн, де більш тісний контакт між ними).

Розвиток респіраторних інфекцій залежить від шляхів передачі. Найбільш легка та часта риновірусна інфекція. Сезонність – осінь, весна, але саме при цій інфекції відбувається 2/3 загострень бронхіальної астми. 80% дорослих до 10 дня одужують, а діти хворіють довше, тобто саме вони є підтримувачами циркуляції вірусу через населення. Діти довше виділяють вірус (до 3 тижнів) та довше мають симптоми застуди.

Щодо до Covidної інфекції:

-Відмічається помірне зростання

-Поширюються нові субваріанти (переважно нащадки Omicron)

-Характерне спільне циркулювання SARS- CоV2 з грипом і респіраторно-синтиціальною інфекцією, що дає більш тяжкий перебіг хвороби у сезон.

Але у дітей все ж таки переважає легкий або безсимптомний перебіг. Діти мають схильність до перебігу більш тяжких бактеріальних інфекцій, а вірусні інфекції у них протікають легше, що пов’язано з особливостями імунітету у дітей.

Фактори ризику частих респіраторних інфекцій це-

-рання соціалізація (дитячий садок)

-відвідування дитячого колективу

-кількість дітей в колективі

-розмір сім’ї (велика багатодітна родина)

-наявність братів, сестер шкільного віку

-паління батьків, паління матері під час вагітності

-наявність в сім’ї алергії

-недоношеність

-низька вага при народженні

-висока вологість вдома

-домашні тварини (особливо коти та собаки)

-анатомічні або фунуціональні пошкодження дихальних шляхів

-гастроезофагальний рефлюкс

-хлопчики

-інтенсивні фізичні навантаження

-сильний стрес

-пропущена вакцинація.

Що зробити, щоб дитина не хворіла?

Уникати факторів ризику, де це можливо (наприклад, пасивне куріння)
Створити оптимальні по вологості умови в приміщенні , часте провітрювання.
Нормалізація режиму дня і відпочинку.
Забезпечити оптимальний догляд за шкірою і слизовими оболонками.
Утримувати позитивний емоційний клімат в родині.
Активна імунізація за календарем щеплень.

Тренування імунітету у дітей – за допомогою природної інфекціії,вакцинації або мукозальних бактеріальних препаратів. 6-10 самообмежувальних вірусних інфекцій у дітей на рік це нормально. Частіші інфекції можна очікувати взимку, «нормальна» тривалість 1-2 тижні, тому може здаватися, що звичайна дитина хворіє більшу частину зимового періоду.

Додатковими факторами ризику частих захворювань є:

-діти з братами та сестрами

-діти, батьки яких курять

-проживання в містах та промзонах

-проживання у гуртожитках, в містах високого скупчення людей.

Дозрівання імунної системи у дітей іде до 10 років.

Таким чином основною профілактикою гострих респіраторних інфекцій у дітей є щеплення, дотримання санітарних норм у побуті та уникання факторів ризику там, де це можливо.

ХАРЧОВІ ОТРУЄННЯ У ДІТЕЙ

Харчові отруєння є патологічним гострим, іноді хронічним процесом, що розвивається при вживанні в їжу продуктів, які заражені мікрофлорою патогенного характеру, токсичними речовинами, що мають немікробну етіологію.

Більшість отруєнь лікується в родині, не звертаючись за медичною допомогою, але це можна робити тільки в легких випадках. Найбільш важкі харчові отруєння бувають у дітей, людей похилого віку, та у осіб зі зниженим імунітетом (в тому числі і у дітей). За статистикою більше мільйону людей за рік в сполучених штатах Америки переносять харчові отруєння, більше 56-57 тисяч яких закінчуються летально. В Європі 1 на тисячу населення реєструються харчові отруєння, більш 500 тисяч на рік в світі гине людей від пестицидів.

Види харчових отруєнь.

Всі отруєння їжею поділяють на 2 типи, в залежності від їх походження.

Отруєння мікробної етіології (інфекційні) можуть з’явитися після харчування продуктами, які не є по суті токсичними. Вони стають такими в результаті неправильного зберігання і порушення санітарних норм, що призводить до розвитку патогенної мікрофлори.

Отруєння немікробного характеру розвивається при прийомі в їжу:

отруйних продуктів – ягід, грибів, молюсків, риби;
їжі, яка стала токсичною через умови зовнішнього середовища, порушення умов зберігання (проросша картопля);
хімічних речовин, якими обробляють фрукти і овочі – пестицидів, нітратів, нітритів

Харчові отруєння: симптоми та ознаки

Симптоми інтоксикації:

рясне виділення слини
діарея
нудота та блювота, яка часто трохи полегшує стан
болі в животі
метеоризм ( здуття живота)
погіршення загального самопочуття
іноді отруєння супроводжується температурою, ознобом
якщо відбувається значне зневоднення – сухість шкіри, зменшується сечовипускання
у важких випадках спостерігаються судоми

В основному, процес розпочинається через 2-3 години після вживання їжі. Такий стан може спостерігатися приблизно 3 дні, після чого інтоксикація в більшості неважких випадків проходить.

Серед найбільш частих отруєнь є отруєння рибою. До отруєння може призвести прийом у їжу токсичної риби (азійська кухня), а також риби, яка була недостатньо оброблена, піддавалася не одноразовому заморожуванню, після розморожування, тривалий час зберігалася в теплі. Варто пам’ятати, що неякісна сира риба, її часто використовують в азійській кухні, теж може привести до інтоксикації.

Може бути отруєння м’ясом, інфікованим патогенними мікробами і продукцією, в якій містяться токсичні речовини. Вживаючи неякісну м’ясну продукцію, можна захворіти на ботулізм, сальмонельоз, паратифи та тиф. Найчастіше причиною є порушення умов зберігання.

У яйцях також можуть перебувати збудники сальмонельозу та стафілококових інфекцій, які викликають сильне отруєння.

Отруєння грибами . Симптоми отруєння грибами можуть з’явитися тільки через 24 години після прийому їх в їжу. Інтоксикація супроводжується, як типовою симптоматикою, описаною вище, так і специфічними проявами: спрагою, порушеним або пригніченим станом, галюцинаціями, зниженим тиском.

Отруєння фруктами та овочами. Токсичні продукти стають причиною отруєння внаслідок присутності в них токсичних хімічних сполук, за рахунок їх обробки хімічними сполуками (пестицидами, нітратами, нітритами).

Перша допомога при отруєнні в домашніх умовах.

Якщо з’явилися перші симптоми інтоксикації, хворому необхідна перша допомога – слід негайно промити шлунок, використовуючі слабкий розчин солі , соди або марганцю.

Розчин готується обов’язково теплим в кількості до 8-10 літрів (в залежності від віку дитини). Після кількох склянок хворий повинен вирвати. Далі промивання проводять до тих пір, поки розчин на виході не буде чистим.

Основною профілактикою харчових отруєнь є слідкування за якістю продуктів, умов їх зберігання та підтримання санітарних норм (ретельне миття продуктів, кулінарна їх обробка з дотриманням санітарних правил, якісне миття рук).

Лікування. Медикаментозна детоксикація – це процес виведення токсичних речовин з організму за допомогою лікарських препаратів під наглядом лікаря. Тобто, якщо ви запідозрили харчове отруєння потрібно звернутися за кваліфікованою медичною допомогою і це дасть запобігти в подальшому ускладнень хвороби.

Захворювання дітей влітку

З потеплінням клімату реєструється поширення кліщів, які можуть спричиняти такі серйозні захворювання, як бореліоз (або хвороба Лайма), кліщовий енцефаліт. У подальшому 2/3 дітей, які перехворіли кліщовим енцефалітом, мають залишкові явища у вигляді головного болю, порушення пам’яті, концентрації, дратівливість, когнітивних порушень (пам’ять, порушення мови, зору).

При хворобі Лайма в ранній дисемінованій стадії можуть вражатися декілька органів. Вона характеризується розвитком різних проявів :

–шкірних (доброякісна лімфоцитома, множинні мігруючі еритеми);

–неврологічних (запаморочення, невропатії, парез лицьового нерва, параліч Белла, менінгіт);

–кістково-м’язових (мігруючі артралгії, міалгії , а потім артрит);

–серцево-судинних (міокардит, атріовентрікулярна блокада серця);

–ураженням очей (кон’юктивіт, кератит, ірит).

Специфічне лікування бореліозу існує – це антибіотикотерапія (курсом від 15 до 28 днів). При цьому не можна зменшувати курс лікування та дозу антибіотика.

При кліщовому енцефаліті специфічного лікування не існує. Є тільки симптоматичне лікування та спефифічна профілактика вакциною проти кліщового енцефаліта (ТікоВак).

Кліща для постановки діагнозу доставляти в лабораторію не потрібно. Діагноз хвороби ставиться на основі анамнезу (контакт з кліщем), характерних симптомів хвороби та обстеження крові чи ліквора на імуноглобуліни G та M.

Загальною профілактикою є захист шкіри одягу. Його перегляд після прогулянки, застосовування репілентів з обережністю.

Серед усіх інфекційних патологій, на які страждають українці, 20% припадає саме на гострі кишкові інфекції. Підвищена температура прискорює розмноження збудників. Зростає кількість переносників інфекцій (мух, тарганів, мошок). Влітку пожвавлюється торгівля харчовими продуктами на стихійних ринках. Люди частіше обирають відпочинок на природі або поїздки на відпочинок до моря, де не завжди є можливість забезпечити належні умови зберігання їжі. Фрукти, овочі та зелень не завжди ретельно миються.

На 10% збільшилась кількість гострих кишкових інфекцій у 2025 році. Окрім тогу, з початку поточного року спостерігається ріст на 32% захворюваності на ротовірусну інфекцію, особливо серед дітей. Переважна більшість гострих кишкових інфекцій у дітей залишаються вірусними і тільки до 5% викликаються бактеріями (шигелою, сальмонелою тощо).

Перше місце серед усіх харчових отруєнь –це стафілококове харчове отруєння. Джерелом отруєння є м’ясні та рибні страви, молоко, сир, соуси, кондитерські вироби з кремом. У молоко інфекція може потрапити з вимені хворих корів. Забруднювати харчові продукти стафілококом можуть носії золотистого стафілококу, хворі на інфекцію верхніх дихальних шляхів або гнійничкові захворювання шкіри. Свіжа риба та птиця , зазвичай, не містять стафілококів, але можуть бути заражені під час забою та їх обробки. Потрапляючи в організм, стафілокок починає виділяти ентеротоксин, який і є причиною харчового отруєння. Чутливість людини щодо ентеротоксину дуже висока – отруєння настає у 90% осіб, що вживали заражену їжу.

Стафілококи дуже добре розмножуються при t 7-48 градусів Цельсія. Смак, вигляд, запах інфікованих продуктів не змінений. Кулінарна обробка може вбити стафілококи, але не знищує токсини у їжі. Золотистий стафілокок швидко розвивається в продуктах з високою концентрацією солі або цукру.

Профілактика спрямована на своєчасне виявлення носіїв та хворих, які можуть розповсюджувати золотистий стафілокок.

Симптоми харчового отруєння: нудота, блювання, спазми шлунку, діарея. Симптоми починаються раптово від 30 хвилин до 8 годин після вживання зараженої їжі. Вони тривають 24 години або менше. Антибіотики при лікуванні не потрібні, а потрібна достатня кількість води, збагаченої електролітами.

Потрібно знати, що звичайна діарея становить 5-7 днів і в більшості дітей вона припиняється протягом двох тижнів.

Звичайна тривалість блювоти становить один або два дні, і в більшості дітей припиняється протягом трьох днів.

Антибіотики не слід застосовувати для більшості загалом здорових дітей з гострим гастроентерітом.

Гострий гастроентеріт (або гостра кишкова інфекція) у дитини без серьозного загального захворювання зазвичай минає самостійно, не залежно від виду мікроорганізмів.

У літньо-осінній період збільшується кількість захворювань на вірусний гепатит А .

У клінічних проявах останніх спалахів гепатиту А є особливості, такі як на початку захворювання в переджовтушний період, виражені грипоподібні симптоми з високою температурою, тривала жовтяниця, дуже високі були біохімічні показники крові: трансамінази та непрямий білірубін.

Профілактика та лікування вірусного гепатиту А неспецифічна. Профілактика – це слідкувати за особистою гігієною, ретельно мити руки, овочі та фрукти, а також ізолювання хворих на вірусний гепатит А.

Лікування – це дієта, спостереження лікаря, у гострий період захворювання ліжковий режим та достатня кількість рідини.

Що треба знати про вірусний гепатит А?

Гепатит А – захворювання печінки, спричинене вірусом. На відміну від гепатитів В і С, гепатит А рідко провокує розвиток хронічної хвороби печінки. За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я майже всі люди, уражені гепатитом А, повністю одужують і у них формується пожиттєвий імунітет до хвороби.

Гепатитом А можна заразитися через забруднені інфікованою людиною продукти чи воду. У домашніх умовах гепатит А найчастіше передається через брудні руки, тому його часто називають «хворобою брудних рук». Вірус гепатиту А також може передаватись при тісному фізичному контакті з інфікованою людиною (рукостискання, обійми тощо).

Симптоми гепатиту А можуть проявлятись як у легкій, так і у важкій формі. Серед найпоширеніших симптомів:

– підвищена температура;

– слабкість;

– відсутність апетиту;

– діарея;

– блювота;

– неприємні відчуття в животі, біль у животі;

– пожовтіння шкіри та слизових оболонок, білків очей;

– сеча стає темнішою, а кал світлим;

– біль у м’язах та суглобах.

Симптоми гепатиту А значно частіше проявляються більше у дорослих, аніж у дітей. Більше того, у молодших дітей часто відсутні будь-які симптоми гепатиту А, а жовтуха розвивається лише у 10 %. У підлітків та старшокласників, як і у дорослих, симптоми проявляються у більш складній формі, а жовтуха з’являється у 70 % випадків. Іноді відбуваються рецидиви гепатиту А. Так, у людини, яка щойно одужала, знову з’являються симптоми хвороби, проте після цього епізоду хвороби настає одужання.

Інкубаційний період гепатиту триває 14-30 днів.

Захворіти може кожний та основні фактори ризику – це погані санітарні умови, відсутність очищеної води, проживання з інфікованою людиною та поїздки в райони з високою ендемічністю (де часто і багато людей хворіють на гепатит А), вживання морепродуктів (особливо молюсків та сирих устриць). Оскільки гепатит А найчастіше передається фекально-оральним шляхом, то вберегти людину від хвороби допоможе дотримання санітарних норм.

Профілактика гепатиту А включає:

Правила особистої гігієни. Обов’язково мийте руки з милом перед приготуванням та вживанням їжі, після кожного відвідування туалету.
Споживання якісної води. Перед вживанням кип’ятіть воду впродовж 10 хвилин, а потім дайте їй відстоятися.
Чисті фрукти і овочі. Ретельно мийте овочі та фрукти перед вживанням, для споживання дітьми – обдайте окропом.
При неорганізованому відпочинку на природі беріть з собою бутильовану воду.
Відмова від самолікування. Лише лікар може підтвердити діагноз гепатиту А і надати рекомендації щодо лікування. Сьогодні також існує вакцина, яка може надати захист від гепатиту А.

Загальні поради по режиму та харчуванню при гострому вірусному гепатиту А

Оскільки етіологічного лікування від вірусного гепатиту А не існує, метою лікування є зберігання відповідного стану живлення та гідратації.

Відпочинок: обмеження фізичної активності у гострий період та впродовж місяця після гострої стадії хвороби.
Дієта та лікування рідинами: дієта – відповідна до енергетичних потреб (зазвичай, /добу, 70 % легкозасвоюваних вуглеводів, 10-20 % жирів та 10 % білків) поступово розширюється, відповідно до індивідуальної переносимості.

Повернення до звичайного харчування відбувається впродовж півроку. Забороняється вживання алкоголю впродовж півроку, а також значно обмежується його вживання до року (навіть слабоалкогольні напої). Із повсякденного раціону харчування треба виключати смажені, жирні, солоні продукти, страви, що важко перетравлюються, борошняні вироби, алкоголь, міцний чай.

Рекомендовано вживати легкозасвоювану їжу, нежирні сорти м’яса, рибу, овочі. Їсти необхідно невеликими порціями близько 6 разів на день.

Відмова від лікарських засобів, що метаболізуються в печінці.

Боротьба з постінфекційною астенією на фоні гострих вірусних інфекцій

Гострі респіраторні вірусні інфекції посідають провідне місце серед дитячих інфекційних захворювань, бо станолять 90% всіх дитячих інфекцій.

Основні збудники –це риновіруси (майже половина), потім ідуть вірус парагрипу, грипу, коронавірусу, аденовіруси ,ентеровіруси тощо. Загальний інтоксикаційний синдром та лихоманка , що супроводжують клінічну картину ГРВІ, запускають патогенетичний механізм поствірусного астенічного синдрому – дисфункцію ретикулярної формації, що регулює активність клітин підкоркових структур і є енергетичним центром ЦНС.

Повторні епізоди гострих респіраторних захворювань поступово призводять до стресорного виснаження ферментних систем, порушення метаболічних процесів, зниження імунної реактивності.

ГРВІ не проходять для організму безслідно, приводячи до розвитку астенії, яка стає найчастішим ускладненням навіть найлегшої інфекції.

Астенічний синдром завжди супроводжує інфекційні хвороби, але далеко не завжди зникає при завершені інфекційного процесу і суттєво впливає на клінічний перебіг захворювання.

Астенічний синдром визначається, як постійне відчуття та/або скарги на загальну слабкість, підвищену втомлюваність, а також зниження працездатності незалежно від виду (м’язові й головні болі, порушення сну, диспепсія, нездатність розслабитися, дратівливість). У дітей ще додається симптом «зниження можливості навчатися».

Постінфекційна астенія у дітей проявляється у вигляді :

*порушення сну, зміни апетиту,

* когнітивних порушень (порушення уваги, погіршення пам’яті),

*вегетативної дисфункції (тахікардія, збільшена пітливість, гіпервентиляційні розлади),

*емоційних розладів (відчуття внутрішнього напруження, тривожність, перепади настрою, депресія),

*гіперестезії (підвищена чутливість до світла та звуків),

*больового синдрому (головний біль, біль у серці, суглобах, м’язах тощо), * * патологічної стомлюваності, яка виникає без навантаження і не зникає після відпочинку.

Прояви астенії часто призводять до значного зниження працездатності та можливості навчатися у дорослих і дітей, негативно позначаються на їх звичному способі життя.

Тут треба розуміти, що у людини: астенія чи втома.

Втома – це нормальна відповідь організму на фізичні, психічні або інтелектуальні навантаження, що проходять після звичайного відпочинку, у зв’язку з чим даний стан не вимагає лікування.

Астенічний синдром – це патологічний стан, який проявляється втомою, що виникає сама по собі чи після рутинної роботи та не проходить після повноцінного відпочинку.

Загальні принципи попередження та лікування астенії:

Адекватна терапія основного захворювання в гострій фазі.
Дієта з достатнім вмістом повноцінних білків, омега-3 жирних кислот, вітамінів (особливо групи В) та мінеральних речовин (магнію, заліза, цинку, селену тощо).
Прогулянки на свіжому повітрі; помірна фізична активність (не у гострій фазі інфекції та при відсутності ускладнень!!).
Достатній час сну.
Зміна видів діяльності протягом дня (уроки-прогулянки).
Корекція гіпоксичних та метаболічних порушень.
Компенсація дефіциту вітамінів та мінералів.

У 72% дітей після перенесеної ГРВІ розвивається синдром постінфекційної астенії, що потребує призначення комплексної метаболічної терапії, здатної корегувати процеси порушення обміну речовин та енергії в клітинах організму, в тому числі імунних.

Продукти корисні для здоров’я дитини та режим харчування школяра

Харчові звички, що формуються у дитинстві, зберігаються і в дорослому віці. Достатня кількість поживних речовин і правильна культура споживання їжі не лише вбережуть дитину від числених хвороб, а й зроблять її бадьорішою і уважнішою.

Згідно з нормами фізіологічних потреб в енергії 6-річним першокласникам для активного життя достатньо 1800 ккал на добу, а дітям 7-10 років- 2100.

З 11 років добові потреби для дітей різної статі відрізняються: хлопчикам та юнакам треба більше енергії, аніж дівчатам. Так в 11-13 років для дівчат потрібно 2300 ккал на добу, а для хлопців 2400 ккал. В 14-17 років для дівчат потрібно – 2400 ккал на добу, а для хлопців 2700 ккал на добу.

Змінюється за віком також добова потреба у вітамінах та мікроелементах.

Щоб меню було здоровим та збалансованим слід додержуватись слідуючих порад:

Акцентуйте увагу на овочах і бобових- вони мають бути основою раціону
Щодня їжте фрукти та ягоди, молочні та кисломолочні продукти, у невеликих порціях – цільнозернові продукти, насіння та горіхи
Упродовж тижня готуйте рибу (2-3 рази на тиждень) і м’ясо (переважно птиці і кролика)
Мінімізуйте кількість солі та цукру – для дітей 2-3 г на добу, а для підлітків менше 5г на добу солі ; цукор- 25-50 гр на добу включаючи фруктові цукри
Використовуйте корисні олії (оливкова, кукурудзяна, лляна, гарбузова, горіхова, нерафінована соняшникова)
Стежте за водним балансом : потрібно вживати достатньо рідини і пити не за графіком, а орієнтуючись на відчуття спраги

Щоб їсти здорову їжу із задоволенням потрібно:

Привчити себе до різних смаків. Щоб звикнути до нових продуктів, інколи потрібно скуштувати їх 7-12 разів. Овочі завжди повинні бути доступними, але не потрібно змушувати себе їх їсти.
Краще їсти всією сім’єю без телевізора. Вживання їжі перед телевізором (смартфоном) сприяє вибору менш безпечних та корисних продуктів.
Потрібно встановити регулярний режим харчування. Це стосується як сніданку, обіду та вечері, так і проміжних перекусів.
Потрібно пити достатньо води. Кількість води, рекомендована для споживання дітям, залежить від багатьох факторів рівня фізичної активності, температури повітря тощо.

Загальні рекомендації щодо питного режиму для дітей:

-діти 4-8 років – 5 склянок

-діти 9-13 років- 7-8 склянок

– 14 років і більше- від 8 до 11 склянок

Денну норму води дитина може отримати не тільки споживаючи воду, але й з харчових продуктів.

Обмежте їжу з великою кількістю калорій, жиру, цукру та солі. Альтернативними солодощами можуть стати свіжі та сухі фрукти, десерти на основі горіхів, сиру, несолодкі йогурти, узвари та смузі.

Топ- продукти для підтримки розумових функцій у дітей:

Яйця, які включають холін, вітамін В12, білок і селен.
Ягоди, насичені антацидами сприяють оптимальному кровообігу в мозку, забезпечують протизапальну дію та сприяють виробленню нових нервових клітин.
Морепродукти та риба є чудовим джерелом Омега-3 жирних кислот, йоду та цинку, які необхідні для розвитку та нормальної роботи мозку.
Зелені листові овочі: шпінат, капуста та салат захищають мозок, включаючи фолієву кислоту, флаваноіди, вітамін Е та К.
Какао та какао-продукти є одними з найбільш концентрованих джерел флаваноідних антиоксидантів, як катехін та епікатехін, які мають протизапальні на захисні властивості. Вони посилюють прилив крові до мозку , покращують візуально обробку інформації та пам’ять.
Апельсини посилюють нервову активність і приплив крові до мозку, містять вітамін С, що необхідний для розвитку мозку, підвищують концентрацію уваги, запам’ятовування, швидкості прийняття рішень.
Йогурт – є хорошим джерелом йоду, білка, цинка, вітаміна В12 і селена.
Продукти, багаті залізом –це м’ясо, птиця, морепродукти, квасоля та шпинат. Але організм краще засвоює гемове залізо, яке міститься в їжі тваринного походження. Дефіцит заліза також негативно впливає на розумовий розвиток і успішність та асоціюється з синдромом дефіциту уваги та гіперактивності. Додавання вітаміну С покращує засвоєння заліза.
Горіхи та насіння містять вітамін Е, цинк, фолієву кислоту, залізо та білок. Вживання горіхів допомагає краще збалансувати харчування.

Збалансоване харчування має вирішальне значення для загального здоров’я, включаючи здоров’я мозку.

Клініка та профілактика вірусного гепатиту у дітей

(зокрема вірусного гепатиту А)

Вірусні гепатити- це інфекційне захворювання, пов’язане із ураженнями печінки та розладом обміну речовин, яке спричиняється вірусами А, В, С, Д, Е і має ентеральний та парентеральний шляхи передачі. Джерелом інфекції в усіх випадках є хвора людина. Зараження вірусами А і Е відбувається фекально-оральним шляхом, тобто через брудні руки, а віруси В, С, Д передаються парентеральним шляхом – при порушенні цілості шкірних покровів (ранки, подряпини) або при переливанні крові та її препаратів. Найбільш високою є захворюваність на вірусний гепатит А. Гепатити В, С, Д зустрічаються рідше, і їх частота залежить від рівня медичної допомоги.

Загальні діагностичні критерії

Головні ознаки:

Контакт із хворим на вірусний гепатит А, а при вірусних гепатитах В, С, Д указання на гемотрансфузії, ін’єкції, лікування зубів, оперативні втручання протягом 2-6 місяців до появи захворювання .
Зниження апетиту, навіть до анорексії, на фоні нерізкого болю в області печінки.
Поява сечі темного кольору.
Збільшення розмірів печінки з помірним болем при пальпації.
Наявність жовтяничного забарвлення шкіри та склер.
Зміна забарвлення фекалій (світлі, ахолічні).

Додаткові ознаки:

Підвищення температури тіла до субфебрильних цифр.
Наявність блювоти (1-2 р. на добу) на протязі декількох днів.
Збільшення селезінки.
Наявність болю в області суглобів, свербіж шкіри та висипання на шкірі (с-м Крості – Джанотті).

Інкубаційний період при вірусному гепатиті А триває від 15 до 45 днів, найчастіше 15-20 днів. Клінічні прояви відсутні, але в крові може підвищуватися АЛТ та АсАТ.

Початковий період (переджовтяничний) триває 3-5 днів. Початок захворювання гострий, температура тіла підвищується до 38-39 ℃, з’являються симптоми інтоксикації , іноді тупий або нападоподібний біль у животі, тяжкість в правому підребір’ї, легкі катаральні явища у зеві. Через 2-4 дні температура тіла нормалізується, диспептичні явища посилюються. В кінці цього періоду з’являється потемніння сечі та знебарвлення калу, печінка збільшується, піднімається АлАТ, АсАТ, тімолова проба, диспротеінемія.

Жовтяничний період – середня тривалість 7-10 днів. На 3-5день колір шкіри стає жовтим, загальний стан покращується, температура тіла у нормі. Печінка збільшена, щільна, болюча при пальпації, відмічається збільшення селезінки. Через тиждень після початку жовтяниці вірус більше не виділяється з калом.

Період реконвалісценції (післяжовтяничний) – триває 2-3 місяці. Скарг у дітей немає, самопочуття хороше, іноді зберігається збільшення печінки.

Незалежно від загального стану та важкості хвороби постільний режим 2-3 тижні.

Дієта: з їжі виключають м’ясні екстрактові бульйони, смажені м’ясо та рибу, прянощі, копчені і солоні страви, консерви, какао, шоколад. Жири в добовому раціоні мають бути на 60-70% у вигляді рослинної олії. Виключаються овочі та фрукти жовтогарячого кольору: морквяний, томатний соки, апельсини, мандарини, гарбуз.

За добу хворий повинен випивати 1-1,5-2 літри рідини – лужні мінеральні води, чай, відвар шипшини. Годують дітей частіше (4-6 разів на добу) дрібними порціями.

Профілактика

Уникати контакту з хворою людиною.
Уникання потенційно інфікованих продуктів (мідій та інших морепродуктів), особливо у час подорожей до країн з високим ступенем ризику.
Вакцинація проти гепатиту А.

Показана тим, хто тривалий час перебуває або часто подорожує до країн з високим ступенем ризику. Ревакцинацію рекомендовано проводити через 6-12 місяців після першої дози. Мандрівникам слід вакцинуватися щонайменше за 2 тижні до подорожі.

Комбінована вакцина проти гепатиту А та В вводиться 3 дози за схемою 0,1 та 6 місяців, а для дітей віком старше 16 років є окрема вакцина. Нажаль в Україні вона не зареєстрована.

Вакцинація проти гепатиту А завжди рекомендується туристам, які мандрують у тропічні райони та по узбережжях Середземного моря, а саме африканському та середньому сходу. Щодо країн Балтії та країн Східної Європи, вакцинація рекомендована у випадку, коли очікуване перебування є тривалим або передбачені повторні відвідування цих країн.

Профілактика гострих кишкових інфекцій

Поради лікаря

З метою профілактики гострих кишкових інфекцій серед населення, у тому числі і серед дітей, експертами Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ) розроблені десять «золотих» правил:

Вибір безпечних харчових продуктів.

Багато продуктів, такі як фрукти й овочі, споживають у сирому вигляді; в той час деякі з них ризиковано їсти без попередньої обробки. Під час покупки продуктів майте на увазі, що мета їх подальшої обробки – зробити їжу безпечною і подовжити термін її зберігання. Певні продукти, які споживаються сирими, вимагають ретельного миття, наприклад, салат та зелень. Не купуйте харчі, якщо сумніваєтеся у їх правильному зберіганні перед їх продажем.

Ретельно готуйте їжу.

Багато сирих продуктів, головним чином птиця, м’ясо і сире молоко, часто засіяні патогенними мікроорганізмами. У процесі варіння (смаження) бактерії знищуються, але пам’ятайте, що температура у всіх частинах харчового продукту повинна досягти 70℃. Якщо м’ясо курчати все ще сире біля кістки, то помістить його знову в духовку до досягнення повної готовності. Заморожене м’ясо, риба і птиця повинні ретельно відтанути перед кулінарною обробкою.

Їжте приготовлену їжу без зволікання.

Коли приготовлена їжа охолоджується до кімнатної температури, мікроби в ній починають розмножуватися. Чим довше вона залишається в такому стані, тим більше ризик отримати харчове отруєння. Щоб себе убезпечити, споживайте їжу відразу після приготування.

Ретельно зберігайте харчові продукти.

Якщо ви приготували їжу «про запас» або бажаєте після вживання зберегти решту її частини, майте на увазі, що вона повинна зберігатися або гарячою (близько або вище 60℃) або холодною (нижче 10℃). Це виключно важливе правило, особливо якщо маєте намір зберігати їжу більше 4-5 годин, а їжу для дітей взагалі не піддавати зберіганню. Загальна помилка. Що призводить до незліченних випадків харчових отруєнь – зберігання в холодильнику великої кількості теплої їжі. Ця їжа в перевантаженому холодильнику не може швидко повністю охолонути, коли в середині харчового продукту занадто довго зберігається тепло (t >10℃), мікроби виживають і швидко розмножуються до небезпечного для здоров’я людини рівня.

Ретельно підігрівайте приготовлену заздалегідь їжу.

Це найкраща міра захисту від мікроорганізмів, які могли розмножитися в їжі в процесі зберігання (правильне зберігання пригнічує ріст мікробів, але не знищує їх). Ще раз, перед тим як їсти, ретельно прогрійте їжу (температура повинна бути не менше 70℃).

Уникайте контакту між сирими і готовими харчовими продуктами.

Правильно приготовлена їжа може бути забруднена шляхом контакту з сирими продуктами. Наприклад, не можна використовувати одну і ту ж обробну дошку і ніж для приготування сирої та вареної (смаженої) птиці. Подібна практика може призвести до потенційного ризику зараження продуктів і зростанню в них мікроорганізмів із подальшим отруєнням людини.

Часто мийте руки.

Ретельно мийте руки перед приготуванням їжі і після кожної перерви в процесі готування – особливо, якщо ви були в туалеті чи чіпали телефон, гроші та інше. Після обробки сирих продуктів, таких як риба, м’ясо або птиця, знову вимийте руки, перш ніж приступати до обробки інших продуктів. А якщо у вас є інфікована подряпина (рана) на руці, то обов’язково перев’яжіть її або накладіть пластир перш ніж приступити до приготування їжі. Також пам’ятайте, що домашні тварини – собаки, птахи і особливо черепахи часто носії небезпечних мікроорганізмів, які можуть потрапити в їжу через ваші руки. Навчіть своїх дітей постійно мити руки, ягоди і фрукти, якщо вони їдять їх без вашої присутності.

Тримайте кухню в чистоті.

Так як їжа легко забруднюється, будь-яка поверхня, яка використовується для її приготування, повинна бути абсолютно чистою. Кожен харчовий обрізок, крихта або брудні плями – це потенційний резервуар для мікробів. Рушники для протирання посуду повинні змінюватися щодня. Ганчірки для миття підлоги також вимагають частого прання або заміни.

Зберігайте їжу захищеною від комах, гризунів та інших тварин.

Тварини часто є переносниками патогенних мікроорганізмів, які викликають харчові отруєння. Для надійного захисту продуктів зберігайте їх у щільно закритих банках (контейнерах).

Використовуйте чисту воду.

Чиста вода важлива як для пиття, так і для приготування їжі. Якщо у вас є сумніви щодо якості води, то прокип’ятіть її перед питтям, додаванням до харчових продуктів або перед використанням. Ніколи не пийте воду з невідомих водойм і джерел.

Увага!

Будьте обережні!

Сонячні та теплові удари!

Діти більше страждають ніж дорослі.

Клінічні прояви перегрівання(теплового, сонячного удару):

Спочатку незначні м’язові судоми, зазвичай в ногах, температура тіла нормальна, спрага, втома, легкий головний біль, почервоніння обличчя, потовиделення. Потім підвищення температури до 37,7-39,4 С, головокружіння, серцебиття, головний біль, нудота, блювота, втрата координації, профузне потовиделення.

Після цього стадія теплового удару – це невідкладний медичний стан, смертність сягає 50%, температура тіла 40 С та вище.

Сонячний удар – це різновидність теплового удару, страждає тільки голова.

Профілактика перегрівання ( теплового, сонячного удару):

1) Одежа для спеки – легка одежа світлого кольору, парасольки та капелюхи.

2) Багато пийте – носіть із собою воду. Пийте постійно, навіть, якщо не відчуваєте спрагу.

3) Їжа. Не їжте високопротеінову їжу, бо вона збільшує метаболічне нагрівання.

4) Залишайтеся в приміщенні- охолоджуйте приміщення до температури комфорту.

5) Робіть перерви під час занять фізичною активністю.

6) Тінь знайдіть тінь. Робіть паузи для перебування в тіні.

Дитина ніколи не повинна сама залишатися в автівці, особливо під час спеки.

Харківська обласна бібліотека для дітей. Рубрика «БІБЛІОМІСТЕЧКО». Розділ «Здоров’я та розвиток дитини» за посиланням: http://bibliomiste4ko.kharkiv.ua

Інформаційний санбюлетень «Планета здоров’я»