Психологічна служба 2021/2022 навчальний рік

Для Вас, користувачі сайту!

Як реагувати на панічні новини

Кілька місяців розмов довкола можливого військового конфлікту довели напругу в суспільстві та соцмережах до краю. Тривала тривога щодо потенційної загрози виснажує не гірше за реальну війну.

З кінця жовтня український медіапростір перебуває в стані постійної напруги. Не припиняється потік новин про скупчення російських військ на кордонах України, політики обмінюються різкими заявами, а у медіа миготять заголовки про перспективи нової великої війни між Росією та Україною.

На цьому тлі тривожність переповнює соцмережі, люди  на роботі та під час випадкових зустрічей обговорюють перспективи війни, втечі чи виживання.

Одні радять, як збирати “тривожні валізки”, інші наполягають, що вже час продавати майно, “доки не стало пізно”. Є й ті, хто переконує, що жодної війни не буде і розводити паніку – марна справа. Але в усіх випадках емоції зашкалюють.

До Вашої уваги рекомендації, як правильно реагувати на ситуацію тривалої тривоги, непевності та інформаційного тиску.

“Заземленість” і контроль

Перше, про що потрібно себе спитати в нинішніх обставинах: що я можу контролювати? Зважаючи на те, що більшість українців ніяк не можуть вплинути на подальші військові та політичні події, треба сконцентруватись на собі, своєму житті, емоціях і поведінці. Тривоги через речі, на які ми не впливаємо, визивають ще більшу тривогу. Тому, передусім, треба усвідомити, що можуть статися різні речі, та визначитись, на що ви впливаєте, що ви контролюєте, які у вас є ресурси.

Тривога та паніка – реакція на невизначеність, на загрозу, контури якої ще не дуже визначені.

Щоб узяти ситуацію під контроль, треба зосередитись на своїх реакціях, спробувати провести межу між реальною та уявною загрозою, а також постаратись максимально конкретизувати та “заземлити” загрози, які ви бачите для себе. Поміркувати, що реально буде, якщо реалізується найгірший сценарій. Розглянути всі наслідки, починаючи від найгірших і закінчуючи найлегшими. Далі поміркувати, а що конкретно можемо зробити ми? Чи є у нас, наприклад, дача, куди можна евакуювати дітей? Чи вистачить питної води на тиждень? Які слабкі сторони у здоров’ї когось із родини? Хто з наших піде в тероборону? Словом, зробити певну “заземлену” ревізію реальних загроз і ресурсів.

Інформаційна дієта

В умовах постійного нагнітання тривоги та загроз експерти одноголосно радять обмежити споживання інформації – менше читати новин, менше сидіти в соцмережах, в ідеальні обмежитись кількома медіа, яким ви довіряєте.

Перевіряйте джерела інформації: не лінуйтеся поцікавитися професійною підготовкою експертів та лідерів громадської думки, розмежовуйте пропагандистів і журналістів.

Йдеться про здорове дозування. Адже постійне перебування в інформаційному потоці не залишає часу для повноцінної обробки інформації, необхідної для вашого мозку. В такій ситуації ви втрачаєте можливість самостійно проаналізувати ситуацію, відокремити “зерно і кукіль”, сформувати власну реакцію. Громадянам треба робити паузи в споживанні новин через ЗМІ та соціальні мережі.

Перше, що треба зробити, вимкнути більшість каналів інформації. Адже, крім того, що може бути реальна війна, вже зараз відбувається війна інформаційна та психологічний терор.

Інформаційні атаки виснажують, викликають внутрішній дисбаланс, призводять до ірраціональної поведінки та психічних травм. Варто іноді влаштовувати собі медіадієту, обмежити вживання інформаційної “їжі”, приділяючи більше уваги матеріальній і побутовій реальності, повноцінному зануренню у роботу, насолоді від спілкування. Варто виділити час на фізичне здоров’я та добробут.

Не “тривожна валізка”, а “валізка безпеки”

Актуально мати під рукою найнеобхідніше у разі нагальної потреби. Але уникайте словосполучення “тривожна валізка”. Назвіть це «базовим рюкзаком» чи «валізою індивідуальної безпеки». Варто думати у позитивному ключі замість негативного.

Водночас саме наявність такої валізки дає відчуття психологічної готовності до кризи. В цій ситуації спрацьовує простий психологічний механізм: людей найбільше лякає невідомість та страх втрати контролю над ситуацією, безпомічність. Тому підготовка таких валізок дає людині відчуття впливу на ситуацію та хоча б часткового її прогнозування, такий собі план “Б”. Це є світовою практикою, наприклад, жителі Нової Зеландії мають при собі “аварійні комплекти” на випадок землетрусу.

 

 

Подбати про слабких

Постійна напруга та тривожні новини зачіпають не лише дорослих, але й дітей та літніх людей. Для них напруга посилюється ще й тим, що вони не можуть самі про себе подбати та залежать від інших. Дитячий психолог Світлана Ройз оприлюднила цілий довідник “Супергерої безпеки” про те, як з дітьми говорити про безпеку та надзвичайні ситуації. Вона радить робити це в формі гри, давати алгоритм дій на різні випадки, щоб діти відчували свою впевненість і готовність.

Найважливіше запевнити найслабших, що ви поряд, вони повинні розуміти, що можуть на вас розраховувати, що ви перебуваєте в стані спокою і впевненості. Впевненості не в тому, що війни не буде, а в тому, що ви можете щось зробити, щоб зберегти своє життя, здоров’я.

Вже з десятирічного віку з дітьми можна відверто говорити про те, що відбувається. Якщо вони запитують, чи буде війна, можна чесно відповідати, що це невідомо, але, ймовірно, що не буде. Пояснювати, як влаштований світ, та що ми можемо зробити, щоб захистити себе.

Головне – уникати тривожності у самих себе, коли ведете такі розмови. Емоції заражають, тому такі розмови потрібно вести, коли ви самі перебуваєте у спокійному, врівноваженому стані. Заражайте спокоєм, а не страхом.

Під час розмови слідкуйте за інтонацією та швидкістю мовлення (в стані хвилювання людина говорить швидше та підвищує інтонацію). Намагайтеся говорити не про емоції, а про факти.

Не ігноруйте страхи близьких, не знецінюйте їхні переживання простими заспокійливими фразами, на кшталт: “Все буде добре. Не говори дурниць”. Спробуйте з’ясувати, чого конкретно боїться людина (смерті, тортур, голоду). Допоможіть їй сформувати реалістичне відчуття контролю ситуації та конструктивне бачення перспективи: “Поговорімо, як конкретно ти зможеш убезпечити себе”.

Жити на повну

Тривожні новини – не привід відмовляти собі в тому, щоб жити повноцінним життям, дозволяти собі радощі та планувати майбутнє.

У будь-якій ситуації дбайте про здоров’я своє та своїх близьких, усвідомлюйте власні потреби, не покладайтеся сліпо на думки інших людей. Будьте дієвими, візьміть на себе відповідальність за своє життя. Частіше ставте собі прості запитання: “Що я зараз відчуваю? Чому? Чого я дійсно потребую? Мої дії обумовлені моїми потребами чи спровоковані ззовні?” Антуан де Сент-Екзюпері писав, що «діяльність рятує не лише від страху, але й від слабкостей, холоду, хвороб».

Важливо продовжувати жити своїм життям, а не тривожним невідомим майбутнім. Треба цінувати спокійні та світлі моменти життя, розуміти, що в цьому і є його цінність.

 

 

 

Як уникнути Кібербулінгу.

У період пандемії COVID-19 у дорослих та дітей змінився звичний спосіб життя: ми проводим більше часу за комп’ютером та у соціальних мережах, переживаємо самоізоляцію, дистанційно навчаємось та працюємо. Саме зараз, коли наше віртуальне життя так тісно переплетене з звичайним життям, цій проблемі слід приділити особливу увагу.

Кібербулінг- це цькування в соціальних мережах, месенджерах, ігрових платформах і мобільних телефонах, зокрема через: поширення брехні або розміщення фотографій, компрометуючих когось, повідомлення або загрози, які ображають, або можуть завдати комусь шкоди, спроби видати себе за іншого і відправлення повідомлень іншим людям від його імені.

1.Яку позицію повинен займати дорослий щодо цькування в Інтернет-просторі, з якою можуть зіткнуться діти?

  • Батьки повинні бути в курсі того, яку активність проявляє дитина онлайн, які сайти відвідує. Також вони ставлять дитину до відома про те, що як люди, які відповідають за його безпеку, вони можуть цікавитися тим, що він робить в Інтернеті, якщо будуть вагомі причини для занепокоєння.
  • Добре, якщо дитина погодиться «дружити» з батьками в соціальних мережах. Якщо вона відмовляється, це її право, але, може вона погодиться дружити при цьому з якимось іншим дорослим, з яким у батьків є контакт (наприклад, зі старшим братом або сестрою, другом сім’ї ).
  • Батьки повинні знати паролі дитини від акаунтів і пообіцяти, що скористаються ними тільки в разі крайньої необхідності. І дотримати слова. Спроби «шпигувати» за дітьми призводять часто до швидкого викриття батьків і повного зникнення довіри з боку дитини. Після цього у батьків не залишиться шансів дізнатися про те, що відбувається, якщо дитина дійсно опинеться в небезпечній ситуації.
  • Домовитись з дитиною про те, що вона розповість батькам, якщо опинеться в ситуації небезпеки, і запевнити його в тому, що при цьому вони не відберуть у нього телефон або комп’ютер.
  1. Батьки повинні навчити дитину деяким правилам безпеки в мережі:
  • Навчити дітей думати про те, що вони постять в мережі, не ділитися чимось, що потім може їх поставити в незручне становище: одного разу опублікована в мережу, інформація перестає належати автору – це дуже важливо засвоїти.
  • Запропонувати дітям задуматись над тим, хто може мати доступ до їх особистої інформації: чи буде їх сторінка відкрита для всіх або тільки для друзів.
  • Навчити дітей ні з ким (крім батьків) не ділитися своїми паролями.

3.Якщо Кібербулінг вже має місце:

  • не відповідати на образливі повідомлення і не пересилати їх;
  • зробити скріншоти, залишити докази того, що напад мав місце;
  • заблокувати того користувача, від якого виходять образливі повідомлення;
  • повідомити провайдеру або керівництву соціальної мережі або сайту про те, що правила їх сервісу порушуються.

За матеріалами https://vseosvita.ua/library/statta-bezpecnij-internet-ak-uniknuti-kiberbulingu-411196.html

 

Запрошуємо Вас переглянути відео «Основні правила безпечної роботи в Інтернеті»                                  https://www.youtube.com/watch?v=PiA_N_uI5R8

та пройти онлайн Квест            https://www.youtube.com/watch?v=mqMDbuOINdc

 

 

Дорогі друзі!

З боєм курантів у ніч із 31 грудня на 1 січня багато людей планують розпочати нове життя.

Почати життя з нуля і змінити себе в новому році можна, проте це відбувається не за рухом чарівної палички, а шляхом роботи над собою та значних зусиль. Маленькі кроки до нового життя, як сніжинки, одна за одною, матимуть ефект снігового кому, які врешті-решт призведуть до змін, які ви не зможете не помітити. Якщо ви вже не раз за рік, що минає, обіцяли собі почати нове життя з понеділка, то нехай перший день нового 2022 року буде вашим великим Понеділком (хоч за календарем він все ж таки припадає на суботу).

До вашої уваги 10 кроків до великих змін, які ви можете зробити прямо зараз.

  1. Оцініть ваше життя зараз.

Перш ніж приступити до нового життя, потрібно зрозуміти, що вас не влаштовує у житті старому. Візьміть аркуш паперу і в стовпчик розпишіть всі сторони вашого життя (родина, дружба, вільний час, навчання тощо), і напроти кожної сторони вашого життя поставте оцінку від 1 до 10, де 10 – повністю влаштовує, а 1 – повністю не влаштовує. Біля кожної оцінки нижче 9 позначте, що вам хотілося б кардинально змінити, щоб суттєво підвищити якість вашого життя.

  1. Знайдіть негативні джерела, які вам заважають.

Продовжуючи перший пункт, подумайте, хто чи що є причиною низьких оцінок (людина, ситуація, можливо ви самі). Подумайте, наскільки ваші стосунки з цією людиною чи ваш підхід до ситуації (лінь, бездіяльність, неорганізованість) призводять до такого негативного результату.

  1. Будуйте плани на майбутнє, але не відкладайте на завтра.

Зробіть лист з вашими планами на майбутнє. Орієнтуйтесь на ваше життя та ваші можливості прямо зараз. Намагайтеся зробити те, що запланували у короткій тимчасовій перспективі, а для цього розпишіть собі терміни для кожного пункту плану та ресурси, які необхідні для його здійснення.

  1. Позбавтеся залежностей.

Порахуйте, скільки часу в середньому ви проводите за смартфоном, комп’ютером, телевізором, у мережах і запитайте себе, чи влаштовує вас витрачений час. Серіали, шоу, комп’ютерні ігри, безперервний перегляд чужих сторінок та публікацій, перегортання інстаграм та тик-ток мають гіпнотичний вплив на вас, забезпечують можливість відсторонитися від навколишнього світу та забирають у вас дорогоцінний час, який ви можете витратити на себе.

  1. Звільніть час для нового життя.

Почніть з того, щоб почати лягати спати на півгодини раніше і на півгодини раніше вставати. Ця маленька хитрість має велике значення: вночі ви більше відпочинете, а вранці, в цей заощаджений час , ви обов’язково зробите щось корисне – наприклад, повторите англійську або зробите зарядку.

  1. Звільніть місце для нового життя.

Почніть з прибирання непотрібних речей: одягу, журналів, поламаних речей. Поміняйте інтер’єр – переставте стіл або пересуньте лампу, поміняйте постери або килим. Важливо, щоб ці зміни вам подобались.

  1. Знайдіть нове хобі.

Запишіться на танцювальні курси, навчитеся грати на гітарі, займіться веб-дизайном або програмуванням. Ви не тільки отримаєте нові знання, але й познайомитеся з новими людьми та розширите свій кругозір.

  1. Вивчіть іноземну мову.

Сісти за підручник і вивчити нарешті неправильні дієслова, відточити справжній британський акцент і навчитися читати журнали іноземною мовою – півтори-дві години на день, які ви витратите на це, вам обов’язково знадобляться у майбутньому: в роботі, навчанні, подорожах, спілкуванні або просто для тренування власного мозку.

  1. Займіться спортом та правильно харчуйтесь.

Щоб для вашого тіла зміни пройшли без стресу, тримайте організм у тонусі і ставтеся до нього дбайливо. У цьому вам допоможе елементарна ранкова зарядка та обмеження в їжі.

  1. Фіксуйте свої перемоги та пишайтеся собою.

Не забувайте частіше підбивати підсумки – виписуйте в стовпчик те, що вийшло, хвалить себе за успіхи і робіть позначки, що ще хотілося б виправити. Щовечора, перед сном, аналізуйте минулий день і відзначайте, що вже зроблено, а над чим ще варто попрацювати, щоб мати можливість жити повноцінним життям – саме таким, яким ви хочете.

Відеороліки стоп булінг.

https://www.youtube.com/watch?v=9de_ose8pig

Рекомендації батькам щодо урахування психологічних особливостей дітей

під час дистанційного навчання.

Як у період тривог заспокоїти своїх дітей, а також зробити так, щоб удома вони не закинули навчання і водночас не відчували себе напружено? Про це розповість сімейна і дитяча психологиня Світлана Ройз.

ЗАГАЛЬНІ ТЕЗИ

  1. Зараз діти, так само як і ми, перебувають у напрузі. Вони відчувають загальну тривогу від невизначеності, від напруги батьків, від зміни звичного режиму та обмежень. Тобто, зараз діти, особливо старші, потребують батьківської підтримки, вони очікують від батьків психологічної допомоги.
  2. Ідеально, якщо батьки намагаються бути в контакті зі станом дитини і її почуттями, чесно говорять про те, що з нами відбувається. Треба просто сказати: “Якби мені зараз було потрібно вчитися вдома, я би, мабуть, на все забив. Мені самому складно зараз зібрати себе в купу. Давай допоможемо одне одному – наприклад, разом складемо розклад на день. Я потребую твоєї допомоги”.
  3. Ми маємо розуміти, що перші два тижні – це період адаптації, коли ми тільки напрацьовуємо новий життєвий досвід. Тому зараз ми маємо бути дуже терплячими і обережними до себе і своїх дітей.
  4. Треба просто робити вдих та видих і нагадувати собі: “Я не вчитель”. Основа техніки безпеки для батьків: нам потрібно пам’ятати, що ми НЕ вчителі для наших дітей, у нас немає потрібних професійних навичок, ми не вміємо пояснювати предмети і, найголовніше – ми дуже емоційно залучаємось. Якщо дитина щось не розуміє, ми не можемо впоратись зі своїми емоціями: нам здається, що ми дурні, наша дитина дурна і таке інше. А дитина може просто не сприймати нас у ролі вчителя – і це нормально.

ПРАКТИЧНІ ПОРАДИ

  1. День не має перетворюватись на суцільне виконання домашніх завдань.

Школа – це не все життя дитини. Діти і без того відчувають себе незрозуміло за що покараними, і нам важливо, аби школа не асоціювалась із додатковим покаранням.

  1. У дитини, яка вчиться вдома, має бути окрема територія.Навіть якщо в неї немає своєї кімнати, можна символічно позначити невелику частину кімнати. Ми всі зараз змушені жити і працювати разом на невеличкій території і це час перегляду кордонів кожної людини і поваги до цих кордонів. Це час, коли батьки вчаться стукати, перш ніж увійти в кімнату підлітка, якщо вони не робили цього раніше. Час, коли дитина вчиться не підходити без нагальної потреби до мами, яка працює з дому.
  2. Треба слідкувати, щоб дитина будь-якого віку робила перерви– і краще, якщо ми зупинимо її трохи раніше, ніж вона втомиться. Маленькі втомлюються за 10-15 хвилин, підлітки – десь за півгодини.
  3. Відчиняйте вікна, провітрюйте, дбайте про свіже повітря під час навчання. У мозку є структури, що відповідають за відчуття безпеки – у разі нестачі свіжого повітря ці показники зменшуються. Якщо дитина перебуває в задусі, у неї знижується активність, вона втомлюється, закатує істерики. Чим менше повітря, тим гірші результати навчання.
  4. Часто, коли дитина бачить велику кількість завдань (більше 8), у неї природно починається паніка і їй легше взагалі закрити щоденник. Наше завдання – допомогти структурувати підхід до навчання. Буквально скласти з дитиною план: ти починаєш робити оце, потім – це. Також розбивати велике завдання на маленькі частини. Це стосується всіх дітей.
  5. Часто дитина перед вибором: з якого завдання почати – з простого чи складного? Це залежить від того, як дитина “вступає в діяльність”. Щоб це зрозуміти, треба поспостерігати: як дитина прокидається? Є діти, які швидко встають і починають усе робити. Коли така дитина їсть, вона спочатку з’їдає всі найсмачніші шматки і залишає несмачні наостанок. У такому ж режимі вона “вмикається” в усе нове. Тобто швидко “входить” в урок, але й швидко втомлюється. Про таких дітей кажуть, що вони все схоплюють миттєво, але не зрозуміло, наскільки довго будуть це пам’ятати. Таким дітям треба складне давати на початку. І робити зарядку після уроку.

Натомість, є діти, які довше розганяються. Вони “вмикаються” не так швидко але довше йдуть. Ці діти переважно встають поволі, зазвичай спочатку з’їдають несмачне, а смачні шматочки залишають наостанок. Таким дітям треба на розгін давати легші завдання, а складні – потім. Їм навіть можна ставити під час навчання, якщо не заважає, енергійну музику. Або робити перед уроком зарядку.

  1. Коли ми хочемо дитину в щось швидко залучити, ми маємо пам’ятати, що в неї є інерція. Коли дитина грається, а їй треба сідати за уроки – тут допоможе обумовлений час чи дзвоник будильника, який кличе до навчання. Або ми говоримо: “За 10 хвилин сідаємо за уроки”. Так ми виявляємо повагу до своєї дитини. Зрозуміло, що це складно, адже багато батьків сьогодні також живуть у режимі дефіциту сил. Найлегший спосіб зекономити сили – примус. Але це програшний спосіб.

ПОЧАТКОВА ШКОЛА

У початковій школі мотивація до навчання – виключно зовнішня. Малюк вчиться заради задоволення, заохочення. Треба також розуміти, що в дитини вже є досвід навчання. У першокласників його ще нема, але в 2-3 класах він уже напрацьовується.

  1. Нам важливо, щоб не збивався звичний режим. Це неможливо в повній мірі, він однаково вже збився, але треба створити новий і намагатись його дотримуватись.
  2. Треба, щоб для навчання було окреме місце. Ідеально, щоб була окрема кімната, щоб дитина розуміла: вона туди заходить – і вона вже налаштована на навчання.
  3. Важливо, щоб до навчання кликав якийсь сигнал, як дзвоник. Це має бути приємний звук, якась улюблена музика. Краще, аби це не був мамин голос.
  4. Оптимально, коли дитина займається 10, максимум 15 хвилинПотім дзвенить дзвоник, дитина може порухатись.
  5. Пам’ятаймо, що ми за дитину завдання не робимо. Але деяким дітям важливо, аби ми були в кімнаті, коли вони вчаться. Час від часу можна підходити до дитини, питати, як справи, підтримувати її, прикладаючи руку до місця підтримки – між лопатками на спині. Це таємне місце підвищення самооцінки, додавання сил.
  6. Прекрасно, якщо батькам стане сил зробити з малюками ігрове середовище. Якщо ми зможемо озброїтись чарівною паличкою, якою б торкалися лоба дитини і казали: “Ти з усім впораєшся”. Чарівний будильник у нас уже є, і не завадить знайти для дитини чарівний камінець мудрості – ну, і для себе принагідно.
  7. Ми пам’ятаємо, що дитина перебуває в напрузі – отже, ми маємо більше звертати увагу на те, що їй вдається добре. Метод “зеленої ручки”– підкреслювати не недоліки, а успіхи –потрібний у режимі підвищеної напруги, коли дитина не дуже впевнена в собі.

СЕРЕДНЯ ШКОЛА

У школярів середньої школи під час підліткової кризи зазвичай страждає навчальна мотивація, тому що в мозку в цей час інші завдання. Підлітковий вік – це час, коли мозок складно сприймає нову інформацію. Відбувається синаптичний прунінг – відкидання невикористаних нейронних зв’язків.

Дитина стає сонливою, починає трохи “гальмувати”. У неї потерпає довгострокова пам’ять. Вона, не те що б не хоче, а фізично не може запам’ятовувати обсяги інформації, які їй пропонують. Її мозок має інші завдання. Можна сказати, як не шкода це визнавати, що в середній школі мотивації до навчання практично немає, або вона зароджується.

  1. Для підлітків добре, якщо їхній робочий день і день взагалі починається не о 8:30, а хоча б на годину пізніше. Це був би величезний внесок у їхнє здоров’я. Адже їхні потреби у сні  більші, ніж зазвичай.
  2. Підлітки чинять опір материнській фігурі. Якщо мама ще й починає керувати його навчанням – це вдвічі гірше. Тому було б чудово разом із підлітком обрати звуковий сигнал, який кличе його робити уроки. Так можна організувати весь денний розклад. Чим менше материнського голосу, який наказує, що робити, тим краще. Усе, що стосується наказів, краще перенести в повідомлення чи якісь звукові сигнали.

3.Підлітку важливо, аби ми бачили в ньому авторитетну фігуру. Якщо ми зараз перекладемо частину родинної відповідальності на нього – це буде внесок і в наші стосунки, і у відчуття сили самим підлітком.

Ми можемо поставити пряме запитання: “Чим я можу бути для тебе корисним, що я можу зробити для тебе зараз?” Наступний крок: “Я не хочу, аби твій день перетворювався на суцільне навчання, давай подумаємо, що там буде ще”. Щодо навчання можна сказати: “Давай сплануємо, скільки часу потрібно на кожен предмет, і скажи мені сам – тебе контролювати чи не треба?”.

  1. Запитайте, як краще облаштувати робоче місце. Можливо, підліток вирішить робити уроки на підлозі, лежачи. Треба поставитись до цього з розумінням – це також буде внесок у стосунки і в повагу до особистого простору підлітка.
  2. Якщо підліток відчуває, що його контролюють, він буде бунтувати. Але йому також важливо бачити, що, якщо він щось зробив – це він, умовно кажучи, зробив недаремно. Треба говорити, як ви цінуєте те, що він робить.
  3. Підліток може спитати:“Чому я маю це все робити, якщо ти нічого не робиш?” Ми можемо вимагати чогось від дитини тільки тоді, коли ми самі є прикладом позитивної поведінки. Я можу очікувати, що мої діти займаються зарядкою, якщо я сама займаюсь. Вони мають бачити, що ми вчимось або працюємо з дому. І це буде геніально, якщо ми сідаємо або разом, або кожен у своїй кімнаті, і до нього долітає, як ви слухаєте лекцію або працюєте.

СТАРША ШКОЛА

Учні старшої школи вже націлені на результат. Якщо дитина нормально розвивається і дорослішає, у неї вже формується внутрішня мотивація до навчання. Дитина буде сама шукати, де знайти інформацію. Тут ми можемо допомогти, розповідаючи їй про онлайн-курси, різні джерела інформації з питань, що цікавлять дитину.

  1. Дитина старшої школи вже може бачити власну користь. У 14-15 років уже має визріти власна мотивація до навчання. Отже, цей вік має бути часом, коли ми вже не дуже контролюємо процес, дитина “вчиться сама”.
  2. Якщо ми бачимо, що дитина вмотивована і відповідальна, нам треба слідкувати, щоб вона відпочивала і перемикалась на різні види діяльності. У таких дітей може бути більша, ніж зазвичай, потреба в комп’ютерних іграх, де скидається напруга. Ідеально, якщо є правило: дитина 40 хвилин грає на комп’ютері, а потім робить фізичну вправу. Треба, щоб ми вмикали тіло, тому що йому зараз не вистачає уваги.

За матеріалами:

Навчання вдома: практичні поради для батьків від психологині Світлани Ройз

Багато батьків часто звертаються до психолога з таким неоднозначним питанням: «Як правильно карати дітей, якщо вони не слухаються?»

Суперечливе питання, адже дехто зауважить, що дітей узагалі не можна карати. Та чи можливо виховати зрілу особистість, жодного разу не покаравши дитину? На думку багатьох фахівців, покарання — це необхідний процес виховання. Але потрібно усвідомити суть покарання: дитина повинна зрозуміти свою провину та зробити правильні висновки. Покарання це неможливість дорослим виплеснути свої негативні емоції та зірватися на дитину, як це зазвичай трапляється.

Як не дивно звучить, але покарання також має свої правила:

– Навчиться дисциплінувати спочатку себе. У результаті власної неврівноваженої поведінки батьки ненавмисне ображають особистість дитини і принижують її. Цього не можна робити.

– Під забороною придумування покарання у вигляді позбавлення фізичних чи емоційних потреб (залишити без сніданку, припинити з дитиною спілкуватися). А ось обмеження солодощів чи розваг, як покарання, допускається. Не потрібно лякати малюка тим, що у разі непослуху його віддадуть бабаєві (чужій тітці) – це формує в дитячий уяві думку, що вона нікому не потрібна та може сформувати страхи та фобії у дитини.

– Батьки часто забувають, що не можна сварити дитину та порівнювати її з іншими начебто слухняними дітьми, особливо у присутності сторонніх. З одного боку, це знищує самооцінку дитини, робить її невпевненою та тривожною, а з іншого – викликає реакції непокори і насилля.

– Важлива річ: це  послідовність та системність. Якщо один з батьків за щось карає дитину, а інший у присутності дитини не підтримує, то це покарання не досягне своєї мети.

– Запроваджуючи заборону, подумайте, чи зможете довести її до кінця. Зважте спершу, чи варта вона ваших нервів та часу. Сказавши, дотримуйтеся свого слова. Уникайте нереальних категоричних заборон і покарань на кшталт: «Ніколи не дозволю тобі гуляти чи дивитися мультики».

– Покарання неефективне, коли батьки не прагнуть взаєморозуміння, а використовують лише силу. Потрібно пояснювати, чому дитину карають, і залишати відкритими серця для порозуміння.

– Намагайтеся карати відразу за вчинок, не відстрочуйте покарання на день чи тиждень. Насправді, очікування страшніше, ніж саме покарання. Часто батьки знають про це і тримають чадо в напрузі: «Я прийду з роботи, тоді поговоримо», «Я втомлена, лягай спати, завтра поговоримо». Це наносить психіці дитини більшу шкоду, ніж саме покарання.

Як правильно встановити вдома правила та покарання, якщо правила порушуються.

  1. Встановіть чіткі і постійні правила. Дитина має знати, як поводитися щодо кожного пункту, що вважати порушенням, і що за це буває.
  2. Не можна вважати правилом те, що ви вигадали вже після проступку.
  3. Система не працюватиме, якщо за той самий вчинок сьогодні є покарання, а завтра – ні.
  4. Найефективніший метод: після порушення є наслідки. Навмисно зламав іграшку – граєшся зламаною, нову батьки не купляють. Якщо іграшки не зібрані в установлений час, то дитина пропускає перегляд програм по телевізору чи гру на планшеті.
  5. Для дитини покарання повинно бути логічним подовженням порушення – без дозволу з’їв кіло цукерок, тиждень не отримує солодкого. Збрехав, що помив посуд – додатково помити підлогу на кухні.
  6. Правила для дитини мають враховувати її вік та можливості.
  7. Є обставини, які зумовлюють поведінку (початок хвороби, сварка з другом чи подругою). Тому перед покаранням дізнайтесь, що привело до вчинку, можливо, дитині потрібна ваша допомога.
  8. Хваліть, коли дитині вдалося перебороти себе: «Я бачила, як тобі не хотілося прибирати зараз, але ти зміг це зробити і не став зі мною сперечатися! Це вчинок дорослого. Я тобою пишаюся».
  9. Не карайте за емоції. Коли дитина тупотить ногами, кричить «ненавиджу», батьки вважають це неприпустимим. А як можна висловлювати гнів дитині? Навчить її: бити подушку, жмакати папір, голосно співати, стрибати. Якщо не дозволяти «випускати пар», то страждає емоційне здоров’я.
  10. Давайте вибір: правильна поведінка чи покарання, а не змушуйте силою. Наприклад: «Ти починаєш прибирати, або я забираю планшет. Що ти вирішив?».
  11. Коли обираєте покарання, то орієнтуйтесь на себе. Якщо хочеться чогось, що не можна (солоденького), як ви себе зупиняєте? Якщо ви в істериці, що вас заспокоїть, але не принизить?
  12. Завжди кажіть дитині, як вам прикро її карати, тому що ви її любите і бажаєте, щоб вона ніколи не робила поганих вчинків, за які її буде покарано.

Покарання — це виховний процес. Не забувайте про це. А також про те, що виховання – це терпіння. Будьте поблажливими до своїх дітей. Пам’ятайте: карати потрібно з любов’ю. Будь-яка дитина повинна розуміти, за що її сварять, і відчувати, що її все одно люблять.

 

Інформування батьків щодо компетентностей безпечної поведінки дітей

в цифровому середовищі

 

Цифрове середовище, зокрема мережа Інтернет, сьогодні є не лише важливим джерелом інформації, але і способом комунікації, який нівелює перепони для спілкування. Через глобальний вплив СОVID-19 діти проводять все більше часу в Інтернеті.

Разом з тим, не кожна дитина в Україні володіє достатнім рівнем знань щодо існуючих ризиків в цифровому середовищі та навичками безпечної поведінки в цифровому просторі.

Залучення батьків до освітнього процесу, налагодження ефективних партнерських відносин сприятиме не лише ефективному досягненню результатів навчання, а й формуванню безпечного освітнього та родинного середовища для дитини.

Комунікація у віртуальному просторі має свої особливості. Так, інформаційно-комунікаційні технології є важливим інструментом у житті дітей під час здобуття освіти, соціалізації, самореалізації. Водночас, безконтрольне та безвідповідальне їх використання містить ризики для здоров’я, розвитку та благополуччям дітей, зокрема:

контактні ризики (сексуальні експлуатації та зловживання, домагання для сексуальних цілей («грумінг», розбещення), онлайн-вербування дітей для вчинення злочинів, участь у екстремістських політичних чи релігійних рухах або для цілей торгівлі людьми);

ризики контенту (принизливе та стереотипне зображення та надмірна сексуалізація жінок та дітей; зображення та популяризація насильства та нанесення собі ушкоджень, зокрема, самогубств; принизливі, дискримінаційні або расистські вирази або заклик до такої поведінки; реклама, контент для дорослих);

ризики поведінки (залякування, переслідування та інші форми утисків, розповсюдження без отримання згоди сексуальних зображень, шантаж, висловлювання ненависті, хакерство, азартні ігри, незаконне завантаження або інші порушення прав інтелектуальної власності, комерційна експлуатація);

ризики для здоров’я (надмірне використання призводить до позбавлення сну та фізичної шкоди).

Всі перераховані вище ризики не є вичерпними, постійно оновлюються та здатні негативно вплинути на фізичне, емоційне та психологічне благополуччя дитини.

Так, одними з розваг серед підлітків в соціальних мережах, що, зокрема за умови відсутності компетентностей безпечної поведінки в цифровому просторі, можуть призвести до непоправної шкоди здоров’ю та життю дитини, стали Інтернет-челенджі та «групи смерті».

Челендж (англ. Challenge) – жанр інтернет-роликів, в яких блогер виконує завдання на відеокамеру і розміщує його в мережі, а потім пропонує повторити завдання своєму знайомому або необмеженому колу користувачів. Саме слово челендж зазвичай перекладається як «виклик» у контексті словосполучення «кинути виклик».

Найбільш небезпечними останнім часом стали челенджі:

«вогняний челендж» (Fire challenge);

«падіння в стрибку» (Тгірріпg jump challenge);

«проломити-череп-челендж» (Skull-brеакеr challenge);

«отруєння капсулами для прання» (Тіde роds challenge);

«суїцидальний челендж Момо»;

«удушення/непритомність/втрата свідомості» (Сhoking/fainting/раss-оut challenge);

«контрольована задуха» (Вlackout challenge);

«вибух розетки» (Оutlet Сhallenge);

«вистрибни з автомобіля» (Drаке «Іn Му Feelings»);

«я без свідомості» (Раss оut рrank, Shocking games) тощо.

Вірусний характер поширення цих челенджів дозволяє їм швидко розповсюджуватись та продовжувати існувати, незважаючи на смертельну небезпеку. Служби технічного обслуговування та контролю за контентом популярних соціальних мереж не завжди вчасно виявляють та блокують контент, що закликає до небезпечних дій. Однак кожен користувач, помітивши контент, який може загрожувати життю та безпеці інших, може звернутися до адміністрації сайту зі скаргою, і врятувати комусь життя.

Найбільшої уваги щодо профілактики потребують підлітки (12-17 років), оскільки це етап активного формування самооцінки, інтересів, моральних уявлень, соціальних установок та потреби в спілкуванні з однолітками. Підліток прагне отримати новий досвід та яскраві емоції, дізнатися, на що він здатний та усім продемонструвати свою винятковість, а соціальні мережі стають для нього платформою для отримання визнання та самоствердження. Однак, несформована психіка, емоційна нестабільність через великий потік інформації, можливі соціальні невдачі та бажання втекти від реальних проблем, вимушена ізоляція під час карантину знижують критичність підлітків до обраних ними способів поведінки. Підлітки в силу вікових особливостей намагаються відокремитись від батьків, відійти у бік і знайти себе. Якщо ж це не вдається, підлітки починають втрачати інтерес до життя, не даючи собі можливості знаходити інші варіанти розв’язання проблеми. Такі підлітки є найбільш вразливою групою для небезпечних челенджів та «груп смерті».

 

За матеріалами додатка до листа  МОН від 10.03.2021р. №1/9-128

 

Поради батькам щодо безпечної поведінки дитини в цифровому середовищі:

 

говорити з дитиною про безпеку в Інтернеті та допомагати розвивати критичне мислення, вчити робити аргументований вибір та нести відповідальність за його результати. Проста заборона використання ґаджетів може призвести до втрати довіри дитини до дорослого та приховування нею своїх захоплень. Найперше варто говорити, пояснювати, формувати культуру використання Інтернету в повсякденному житті;

будувати відкриті та довірливі стосунки з дитиною щодо використання технологій: підтримувати спілкування, давати поради. Дитина має знати, що дорослий поруч і готовий допомогти;

разом з дитиною переглядати матеріали на її улюблених веб-сайтах та грати в її улюблені Інтернет-ігри. Це допоможе краще зрозуміти інтереси дитини, її захоплення та причини такого вибору. Також це може стати приводом для невимушеного початку розмови про безпеку в Інтернеті;

формувати корисні звички використання ґаджетів та цифрового середовища, розвивати цифрові, соціальні й емоційні навички, такі як: повага, емпатія, критичне мислення, відповідальна поведінка та психологічна стійкість;

підвищувати самооцінку дитини, дозволяти дитині самостійно робити вибір і бути відповідальним за нього, вчити моделям поведінки із негативним досвідом в Інтернеті;

заохочувати користуватись ґаджетами в зонах видимості дорослих. Це допоможе тримати під контролем, з ким ваша дитина контактує в Інтернеті через телефон, планшет, смарт-телевізор, ігрову приставку та інші пристрої, підключені до Інтернету;

встановлювати часові межі користування ґаджетами, щоб балансувати час, проведений в режимі онлайн та офлайн;

контролювати додатки, ігри, веб-сайти та соціальні мережі, якими користується дитина, та їх відповідність віку дитини;

вчитись встановлювати на ґаджети дитини батьківський контроль, вимикати можливість спілкування або обміну повідомленнями в онлайн-чатах та функцію «поділитися розташуванням» у налаштуваннях додатків чи ігор, оскільки це може наразити дитину на небезпеку у вигляді небажаного контакту чи розкрити її фізичне місце розташування;

перевіряти налаштування приватності в іграх та соціальних мережах, якими користується дитина, наявності в її профілі ввімкнених налаштувань приватності. Обмежити коло осіб, які можуть контактувати з дитиною та просити дитину радитись, перш ніж додавати нових друзів;

використовувати доступні технології для налаштування батьківського контролю на пристроях, які можуть обмежувати шкідливий контент, контролювати дії дитини та обмежувати чи блокувати час користування підключеними до Інтернету пристроями або окремі функції (наприклад, камери, покупки через мобільні додатки);

бути уважними до ознак страху чи тривоги, зміни поведінки, режиму сну та апетиту. Спостерігати, як дитина будує контакти зі світом: якщо більше сидить у ґаджетах, замкнута й не може описати свій стан; не знаходить слова, щоби розповісти про свої почуття та проведений день; якщо наживо не спілкується, не ходить у гості, не ходять в гості до неї; слухає депресивну, параноїдальну музику; має відсторонений погляд, апатію, дитина млява, має поганий апетит, не має інтересу в очах – у такому разі треба звертатися до фахівців і знати, куди звернутися за додатковою порадою та підтримкою, а також повідомляти дитині, куди вона може у разі потреби звернутись по допомогу. Важливо рахуватися з почуттями підлітка і не заперечувати їх, треба легалізувати ці почуття і дати дитині зрозуміти, що її приймають і про це можна говорити у родині.

У разі виявлення, що дитина стала жертвою будь-яких проявів насильства чи експлуатації, вербування чи маніпуляцій в цифровому просторі, варто одразу звернутись до Національної поліції України та надіслати повідомлення про правопорушення до департаменту кіберполіції Національної поліції України за посиланням (цілодобово) (див.: Поради з безпеки онлайн для батьків та опікунів).

Психологічну допомогу та підтримку можна отримати за номерами телефонів:

  • Національна гаряча лінія з питань протидії насильству та захисту прав дитин

(Пн – Пт з 12:00 до 16:00):

0 800 500 225 (безкоштовно зі стаціонарних);

16 111 (безкоштовно з мобільних).

2) Онлайн консультація для підлітків в Теепегgіzег.

3) Чат-бот у Телеграм і Vіbег допоможе дізнатись, куди звертатись за допомогою.

Встановити «батьківський контроль» для пристроїв із операційною системою Windows 8 10 можна за такою послідовністю дій:

1) перейдіть з меню Пуск в розділ «Облікові записи користувачів»;

2) у категорії «Сім’я та інші користувачі» натисніть «Додати члена сім’ї»;

3) операційна система на вибір запропонує створити профіль для дитини або дорослого;

4) обравши відповідний пункт, введіть адресу електронної пошти. Для підтвердження адреси зайдіть в папку вхідних повідомлень електронної пошти.

Важливо: операційна система не дозволить активувати «батьківський контроль» для локального облікового запису. Створіть новий профіль для кожного користувача, якого належить контролювати.

Встановити «батьківський контроль» для пристроїв з операційною системою Аndroid можна за такою послідовністю дій:

1) відкрийте програму «Рlау Маркет»;

2) у лівому верхньому кутку екрану натисніть на значок «меню» і виберіть «Установки» – «Батьківський контроль».

3) увімкніть означену функцію.

4) обмежте доступ до налаштувань «батьківського контролю», встановивши РШ-код.

5) встановіть такі фільтри: «Додатки, ігри, фільми і серіали. Виберіть максимально допустиме вікове обмеження для контенту», «Музика і книги. Забороніть завантаження і покупку контенту для дорослих».

Важливо: «батьківський контроль» діє тільки на тому пристрої, де ви його налаштували. При необхідності ввімкніть його на іншому пристрої, знову виконавши наведені вище інструкції.

Встановити «батьківський контроль» для пристроїв «іРhоnе», «іРаd», «іРоdtоuсh» можна за такою послідовністю дій:

1) перейдіть в меню «Налаштування» – «Основні» – «Обмеження».

2) покрутіть вниз і натисніть «Обмеження», а потім «Включити обмеження».

3) створіть пароль функції «Обмеження». Код-пароль обмежень необхідний для зміни налаштувань або відключення обмежень.

Крім того, на сайтах підтримки від виробників можна отримати додаткову інформацію щодо принципів роботи та точного налаштування функції «батьківського контролю» та за посиланням.

 

За матеріалами додатка до листа  МОН від 10.03.2021р. №1/9-128

 

Рекомендації батькам дітей, які тимчасово перебувають на дистанційному навчанні. Поради психолога.

 В першу чергу, слід зберегти і підтримувати для себе і дитини звичний розпорядок і ритм дня (час сну і відпочинку, час початку уроків, їх тривалість, «перерви»). Різкі зміни режиму дня можуть викликати суттєві перебудови адаптивних можливостей дитини і привести до зайвої напруги і стресу.

У звичайній школі розпорядок вибудовується автоматично: початок і кінець занять чітко фіксовані. На домашньому навчанні підлітки часто перестають дотримуватися режиму дня. Розглянемо, до яких наслідків це може призвести:

Відсутність робочого настрою вранці

Дитині може здаватися, що раз уроки проходять онлайн, то можна включитися хоч за п’ять хвилин до першого уроку, адже не потрібно нікуди їхати. Але не все так просто: мозок повинен підготуватися до засвоєння нового навчального матеріалу. Для цього необхідно встигнути прокинутися, поснідати, подихати свіжим повітрям, підбадьоритися. Здорово, якщо перед початком занять є можливість почитати конспект і вникнути в тему. Відсутність усіх цих ритуалів може призвести до того, що мозок виявиться не готовий до занурення в навчання, і уроки доведеться переглядати кілька разів.

Невиконання домашніх робіт

Відсутність режиму дня змушує дитину проводити день хаотично, робити те, що більше хочеться в даний момент (або нічого не робити взагалі). У підсумку часу на виконання домашнього завдання ввечері вже не залишається: школяр відкладає його на завтра. А в результаті утворюється «снігова куля», і на виконання всіх накопичених завдань дитині доводиться витрачати набагато більше часу: можливо, цілий вихідний день.

Втрата можливості спілкуватися з учителями

Підлітки не зможуть задавати вчителям питання і тут же отримувати на них відповіді, якщо не будуть дотримуватися розкладу онлайн-занять.

Низька концентрація уваги

Перед сном підлітки часто «зависають» у соцмережах, і це може затягуватися до глибокої ночі. Як наслідок, недосипання і втома зранку, втрата концентрації та неуважність на заняттях. Через це на навчання йде більше часу і сил, ніж якби учень добре відпочив. Якщо на цю проблему не звертати уваги в підлітковому віці, то вона залишиться і в дорослому житті.

Щоб всіх цих проблем не виникло, слід дотримуватися правил організації режиму дня школяра на домашньому дистанційному навчанні.

Як побудувати режим, навчаючись дистанційно.

Правило № 1. Вставати і лягати в один і той же час.

Школяру необхідно спати не менше 9 годин у 5-8 класах і 8 годин – у 9-11. Щоб вчасно відходити до сну, фізіологи радять робити «штучний захід»: за годину до відбою приглушати в будинку джерела світла, а за півгодини відмовлятися від комп’ютера і смартфона. Це допоможе легше перейти в режим відпочинку.

Між підйомом і навчанням повинно бути не менше 60 хвилин: за цей час дитина встигне прокинутися, поснідати і підготуватися до занять, можна робити зарядку, щоб підбадьоритися і налаштуватися на заняття. Особливо це потрібно тим, хто насилу встає вранці.

У вихідні дні краще дотримуватися того ж режиму, в крайньому випадку вставати на годину пізніше, але не більше. Так сформується звичка, і прокидатися вранці буде легше.

Правило № 2. Скласти продуктивний розпорядок дня.

Формування режиму дня за принципами тайм-менеджменту починається з визначення пріоритетів: якщо основним заняттям підлітка є навчання, то варто відвести на нього найбільш продуктивну частину дня.

Правило № 3. Виконувати домашні завдання кожного дня.

Практичні завдання допомагають закріпити матеріал, сприяють створенню позитивної звички. Дитина, яка вміє виконувати домашні завдання сама, а не тому, що «завтра запитають», зможе систематично виконувати завдання і в дорослому житті.

Правило № 4. Використовувати щоденник.

Нотатки – відмінний помічник у дотриманні режиму. Звичка заздалегідь складати план і дотримуватися його стане безцінною на всьому життєвому шляху. Крім класичного блокнота-щоденника, можна використовувати планер, а також замітки в телефоні, додатки або онлайн-програми.

Правило № 5. Робити перерви і дихати свіжим повітрям.

Прогулянки необхідні для зростаючого організму. Фізіологи радять проводити щодня не менше години на свіжому повітрі, щоб мозок наситився киснем. Між навчанням і роботою над домашніми завданнями обов’язково повинна бути перерва.

Приклад розпорядку дня учня на дистанційному навчанні

07: 00 – 07: 30 – Підйом, зарядка, сніданок.

07: 30 – 07: 55 – Підготовка до навчання.

08: 00 – 14: 00 – Заняття (Після другого-третього уроку обов’язковий прийом їжі).

14: 00 – 18: 00 – Тренування, хобі, свої справи.

18: 00 – 19: 30 – Виконання домашніх завдань.

19: 30 – 23: 00 – Вільний час.

23:00 – Відхід до сну.

У будинку підтримуйте вологість повітря на рівні 40 – 60%. Регулярно провітрюйте кімнати, робіть вологе прибирання. Якщо потрібно (хтось хворіє вдома), проводьте дезінфекцію поверхонь. Постарайтеся робити прибирання в перерви між уроками, щоб не порушувати робочу атмосферу дитини.

Під час уроку дитина може працювати з веб-камерою, тому намагайтеся якомога рідше «стрибати» на задньому тлі.

Батькам і близьким дитини важливо самим постаратися зберегти спокій, адекватне і критичне ставлення до подій. Емоційний стан дитини безпосередньо залежить від стану дорослого, особливо батьків. Досвід показує, що потрібен якийсь час на адаптацію до режиму самоізоляції та дистанційного навчання, і це цілком нормальний процес.

Дитина може проявляти тривогу щодо власної безпеки стосовно вірусу, тому ведіть себе спокійно, стримано відповідайте на запитання дітей про вірус. Не занурюйтесь в тривалі обговорення ситуації пандемії, не «смакуйте» подробиці «жахів» з інтернету. Якщо дитина хвилюється через вірус і постійно задає запитання, то потрібно сказати, що виконуючи правила гігієни (миття рук, провітрювання кімнати), дотримуючись режиму дня та харчування, всі будуть здорові. Якщо дитина дуже боїться захворіти чи захворіла близька людина, то можна сказати: «Звичайно, людина може захворіти, але буде лікуватися та одужає. Ти ж пам’ятаєш, як ти був застуджений? Ти лікувався і врешті-решт одужав. Все буде добре і на цей раз».

Батьки, перебуваючи вдома, можуть навчити дитину навичкам боротьби зі складними ситуаціями і навчити її справлятися з можливим стресом. Для цього батькам необхідно:

– Зберігати, підтримувати спокійну, доброзичливу атмосферу в сім’ї. У складних ситуаціях не потрібно панікувати, слід пам’ятати, що «чорну смугу завжди змінює біла». Спокій членів сім’ї допоможе надати дитині впевненість, стабілізує ситуацію.

– Намагатися регулярно спілкуватися, розмовляти з дитиною на теми, пов’язані з її переживаннями, почуттями, емоціями. Обов’язково обговорюйте найближче і віддалене майбутнє. Намагайтеся будувати перспективи майбутнього спільно з дитиною. Діліться своїми переживаннями, думками, розповідайте чесні історії з життя, в тому числі про подолання вами і вашими знайомими важких життєвих ситуацій. Звичайна розмова здатна змусити дитину повірити в свої сили. Поспівчувайте, скажіть, що Ви розумієте, як їй зараз важко (якщо переживає, що не може відвідувати школу, гуртки, бачитись з друзями). Діти, які відчувають підтримку і щире співчуття батьків, справляються зі стресом успішніше.

– Навчити дитину висловлювати свої емоції в соціально прийнятних формах (агресію – через спорт, фізичні навантаження, які можна виконувати вдома; душевні переживання – через розмову з близькими). Часто дитині (особливо підлітку) складно розповідати про свої переживання батькам або одноліткам. З цією метою запропонуйте дитині завести зошит, в який вона буде розповідати про свої переживання. І виклавши емоції на папір, відчує полегшення, звільнившись від можливих негативних думок.

– Заохочувати фізичну активність дитини. Стрес – це, перш за все, фізична реакція організму, тому ефективно боротися з ним дитині допоможе будь-яка діяльність, що вимагає фізичних зусиль: прибирання квартири, фізичні вправи, спів, танці. Намагайтеся не змушувати дитину витрачати сили на те, що їй нецікаво, але постарайтеся визначити спільно з дитиною, яким активним заняттям вона хотіла займатися, перебуваючи вдома.

-Підтримувати і стимулювати творчу працю дитини. Навіть якщо Вам здається, що дитина нічого корисного не робить (малює в зошиті, склеює моделі), все це є своєрідною «розрядкою», несе заспокоєння. Через роботу уяви підліток відволікається від негативних переживань, повсякденних проблем.

– Заохочувати дитину до турботи про ближніх (бабусь та дідусів, молодших дітей, домашніх вихованців). Відповідальність, відчуття потрібності, «без мене не впорається», «я потрібен комусь» є додатковим ресурсом для подолання стресу.

– Підтримувати сімейні традиції. Важливо, щоб хороша сімейна традиція була цікава, корисна і улюблена всіма членами сім’ї. Діти спільно з дорослими повинні із задоволенням брати участь в сімейних традиціях, а не сприймати їх як невідворотне, нудне, марне проведення часу.

– Постарайтеся розібратися в рекомендаціях, які Ви отримуєте від школи щодо організації дистанційного навчання дітей. Орієнтуйтеся тільки на офіційну інформацію від класного керівника і адміністрації школи. Не починайте гніватися та лютувати, якщо щось відразу не виходить. Школі також потрібен час на те, щоб організувати цей процес. Сьогодні існує цілий ряд ресурсів, які допомагають і батькам, і педагогам в дистанційному навчанні ( YouTube МОН, naurok.ua, Learning Apps). Багато батьків уже використовують ці платформи, оскільки вони змістовно пов’язані з освітніми програмами.

Батьки і близькі школярів можуть підвищити привабливість дистанційних уроків, якщо спробують «освоїти» деякі з них разом з дитиною. Наприклад, можна задати дитині питання, взяти участь в дискусії, і тоді урок перетвориться в захоплюючу, пізнавальну гру-заняття. Для дитини – це можливість підвищити мотивацію, а для батьків – краще пізнати і зрозуміти своїх дітей.

Під час вимушеного перебування вдома Вам і дитині важливо залишатися в контакті з близьким соціальним оточенням (за допомогою телефону, месенджера), проте необхідно знизити загальний одержуваний інформаційний потік (новини, стрічки в соціальних мережах). Для того, щоб бути в курсі актуальних новин, досить вибрати одне джерело і відвідувати його не частіше 1-2 разів на день (наприклад, вранці – після ранкових справ, і ввечері, але не пізніше ніж за 2 години до сну). Це допоможе знизити рівень тривоги. При спілкуванні з близькими намагайтеся не акцентуватися на темах, присвячених коронавірусу, дистанційного навчання, інших темах, що викликають тривогу.

Для спілкування з близькими порадьте дитині уникати соціальних мереж переповнених «інформаційним шумом», а іноді і дезінформацією. Виберіть самі один месенджер (наприклад, Тelegram, WhatsApp, Viber) і спробуйте перенести важливе спілкування туди.

Найголовніше пам’ятайте, що перебування вдома – не «покарання», а ресурс для засвоєння нових навичок, отримання знань,  цікавих справ. Бережіть себе і своїх близьких!

Як організувати робоче місце школяра під час дистанційного навчання

Кожній дитині необхідно мати постійне робоче місце. Раціонально обладнаний куточок сприяє зосередженості, а звичка підтримувати в ньому порядок виховує почуття відповідальності.

Для учня бажано виділити окрему  кімнату. Якщо ж такої можливості немає – затишне місце біля вікна. Стіл ставлять так, щоб світло падало зліва. Праворуч від стола розміщують книжки, словники. Основна вимога до обладнання робочого місця – меблі повинні відповідати зросту школяра. Висота стільця має бути такою, щоб нога всією ступнею торкалася підлоги, висота стола – 55-65 см (для дітей зростом 120 – 150 см).

Якщо в сім’ї двоє школярів, то, якщо є така можливість, робоче місце треба обладнати для кожного окремо. Безпосередня близькість робочих місць розпорошує увагу дітей, тому доцільно, щоб вони знаходилися поблизу і водночас ізольовано. Тоді кожен може займатися своїми справами.

Важливо подбати і про колірне оформлення кімнати. Добре, коли переважають теплі й спокійні тони (коричневий, жовтий, зелений). Оранжевий і червоний кольори в цілому мають збуджувальний ефект, але на невеличких ділянках поверхні стимулюють загальну активність учня. В робочому куточку школяра мають знайти місце і квітка, за якою дитина піклується, і малюнок чи аплікація, зроблені власноруч, і розклад уроків.

Одне з найважливіших  питань  в обладнанні робочого  місця – забезпечення правильної  пози  школяра під  час  сидіння.  Учень  має  сидіти  глибоко на стільці, спираючись, на  спинку. Голова – у  вертикальному  положенні  або  трохи  нахилена  вперед (під  кутом  не більше 15°).  Тулуб  теж  трохи  нахилений  уперед, передпліччя вільно  лежать  на  столі. Плечовий  пояс розміщений горизонтально.  Ноги повною ступнею  спираються на підлогу чи підніжку. Відстань  від  очей до предметів, які розглядаються, має  становити 30 -35 см. Верхню  частину  книги  трохи  підняти  за  допомогою  підставки.

Батькам  корисно  перші дні дистанційної освіти  посидіти  з  дитиною – не поруч, а  поблизу. Подбайте, щоб  учень не  відволікався  під  час  роботи, правильно  поклав  книжку  чи зошит, не  сутулився,  сидів  у зручній  позі.

Важливо  привчати дитину  до  порядку  на  робочому  місці.  Кожна  річ  повинна  мати  своє  місце.  Пенал  з  ручкою і  олівцями – посередині, ліворуч – усе, що  потрібно  для  роботи.  Тут же  підставка  для  читання.

Проведення дистанційного навчання неможливе без використання мобільних чи комп’ютерних пристроїв. Використання гаджетів чітко регулюється батьками, і батьки повинні слідкувати за роботою та безпечною поведінкою дитині в мережі.

Як  домогтися  виконання  вищезгаданих  вимог?  Умова  одна: не  шкодуючи часу, привчайте  дитину  виконувати  те, що  вимагаєте  від  неї.  Син  чи донька засвоять  це  досить  швидко  тоді, коли  дорослі  щоразу  й  однозначно  реагуватимуть  на  їхні вчинки.  Тому дуже  важливо  похвалити  дитину  за  кожен,  навіть  незначний,  успіх: «Ти  сьогодні  значно  краще  тримаєш  ручку  і  сутулишся  менше. Молодець!»

Як оптимально організувати дистанційне навчання дитини. Пам’ятка для батьків

Зараз більшість школярів переходить на навчання онлайн. При такому переході виникає маса питань та труднощів. Наприклад, дітям складніше, без допомоги вчителя, опрацювати учбовий матеріал, вчителям складніше передати інформацію та проконтролювати виконання завдань учнями, батьки не завжди вчасно контролюють навчання дитини. Через це і учні і батьки і вчителі можуть перебувати у стресовому стані, тривозі. Щоб зменшити нервову напругу, та покращити якість навчання, важливо знати особливості організації навчального процесу онлайн і як допомогти дитині краще засвоїти учбовий матеріал.

  1. Скласти чіткий розклад/режим. Стабільність і зрозумілість — це те, що для дітей створює зону безпеки. Саме в безпеці діти розвиваються, навчаються та пізнають світ. Складіть розклад для дитини, намагайтеся дотримувати режиму дня: підйом в один і той же час, перерви, прийом їжі. Режим позитивно позначається і на нервовій системі дитини.
  2. Організувати робочу зону. Якщо немає своєї кімнати, то хоча б свій куточок (можливе застосування навушників). Усі зайві предмети, що відвертають увагу, доцільно прибрати. Також на працездатність дитини впливає світло — яскраве і холодне освітлення стимулює мобілізацію систем організму і підвищує пильність.
  3. Організувати зовнішній вигляд. Дитина не повинна сидіти під час відео-уроку в піжамі. Дитині вдома краще виглядати як учень щоб краще налаштуватися на заняття.
  4. Робити перерви. Фокус уваги учнів 5-8 класів на відео-уроці 15-20 хвилин. У старших школярів – 30 хвилин і то у разі високої внутрішньої мотивації й інтересу до предмета. Тому важливо, аби діти перемикали свою увагу і відпочивали між заняттями (тільки не в гаджетах). Виконувати домашні завдання доцільно не раніше, ніж за годину-півтори після закінчення уроків. Дитині потрібно переключитися, відпочити, пограти і перезарядитися.
  5. Заохочувати спілкування з однолітками. Провідна діяльність школярів — це спілкування, підлітки звикли проводити багато часу спілкуючись, тому можуть відчувати дискомфорт в ізоляції.

Заохочуйте спілкування, розмови з однокласниками.

  1. Знизити очікування і вимоги. Нові умови навчання, страхи і тривога можуть заважати дитині розуміти і вчитися як раніше. Якщо помітили, що успішність погіршилася — не сваріть і не тисніть, а навпаки, зверніть увагу на ситуацію та допоможіть. Дитина потребує допомоги і відкритого діалогу з батьками. Якщо ми будемо стояти у них над душею, вимагаючи тільки позитивних оцінок, то це посилить їхню тривогу, погіршить стосунки з ними. Зараз як ніколи вдалий час для перегляду і переосмислення своїх вимог стосовно дитини.
  2. Мотивувати і помічати успіхи. Не змушуємо дитину, а мотивуємо! Водночас не забуваємо відзначати її успіхи. Якщо порівнюємо, то тільки із самим собою. Навчайте дітей помічати хороше в обставинах, що склалися, розмовляйте, хваліть і підтримуйте.
  3. Зберігайте власну впевненість. Батькам дитини важливо самим постаратися зберегти спокійний, адекватне і критичне ставлення до подій. Якщо ми почнемо нервувати, показувати свої слабкості, то і дитина зневіріться у своїх силах та втратить мотивацію до навчання.
  4. Виявляйте власну зацікавленість. Постарайтесь розібратися в рекомендаціях, які ви отримуєте від школи по організації дистанційного навчання дітей. Орієнтуйтеся тільки на офіційну інформацію, яку ви отримуєте від класного керівника і адміністрації школи. Батьки можуть підвищити привабливість дистанційних уроків, якщо спробують «освоїти» деякі з них разом з дитиною.
  5. Пам’ятайте, що вчителі ваші союзники та помічники. Вчитель завжди готовий прийти вам на допомогу, поспілкуватися з вами та вашими дітьми, надати консультаційну та практичну допомогу при організації та проведенні дистанційного навчання.

За матеріалами:

https://osvitanova.com.ua/posts/3637-pamiatka-dlia-rodytelei-ot-psykholoha-kak-optymalno-orhanyzovat-dystantsyonnoe-obuchenye-rebenka

https://uhp.org.ua/porady-batkam-yak-yakisno-organizuvaty-dystantsijne-navchannya-shkolyaram

http://osnova.com.ua/news/1978Поради_психолога._Як організувати_дистанційне_навчання

Емоційне благополуччя у період пандемії

 

Під час пандемії COVID-19 щоденне життя буде змінюватись для багатьох людей і часто це відбуватиметься дуже швидко. Діти можуть важко справлятися зі значними змінами рутини (наприклад, із закриттям шкіл на карантин, необхідністю тримати дистанцію між людьми, самоізоляцією вдома), що може негативно вплинути на їх відчуття структурованості, передбачуваності життя та безпеки.

Діти також можуть хвилюватися щодо своєї безпеки, а також безпеки своїх близьких, забезпечення базових потреб (їжа, житло, одяг) та непевності майбутнього.
Деякі діти ризикують розвинути значні психологічні проблеми, включаючи стрес, пов’язаний із травмою, тривожність та депресію. Діти, що вже мали травматичний досвід чи переживають психологічні, фізичні чи розвиткові проблеми, а також ті діти, чиї батьки страждають від психологічних проблем, зловживають наркотиками чи алкоголем, чи мають економічну нестабільність – перебувають в зоні особливого ризику емоційних порушень.
На додачу до забезпечення фізичної безпеки для дітей під час пандемії, необхідно дбати про їхнє емоційне та психологічне здоров’я.

Наступні рекомендації направлені на підтримку емоційного благополуччя дітей під час медичної кризи.

  1. Забезпечити присутність чутливого та реагуючого дорослого. Ключовим фактором у відновленні після травматичних подій є присутність підтримуючого, дбайливого дорослого в житті дитини. Навіть якщо батьки не є доступними, діти отримають багато користі від турботи інших дорослих (наприклад, фостерних батьків, інших родичів, друзів), які можуть забезпечити для них постійний та чутливий до їхніх потреб догляд, що допоможе дітям захиститися від негативних наслідків пандемії.
  2. Дистанція між людьми не дорівнює соціальній ізоляції. Діти, особливо молодшого віку, потребують спілкування зі своїми батьками та іншими важливими для них дорослими. Соціальна згуртованість підвищує резистентність дитини і допомагає протистояти життєвим негараздам. Творчі підходи до того, щоб залишатися згуртованими, стають дуже важливими (прикладом може бути написання листів, онлайн відео чати).
  3. Надання інформації, відповідної до віку дитини. Рішення дорослих приховувати інформацію зазвичай є шкідливішим для дитини, аніж повідомити про ситуацію у такий спосіб, який є зрозумілим для дитини певного віку. Дорослі мають бути відкритими для дітей, щоб вони могли ставити запитання і отримати відповіді, а також обговорювати свої переживання. Важливо обмежити вплив на дитину інформації із соцмереж, медіа та розмов дорослих, оскільки така інформація часто буде менш відповідна для дитячого сприйняття. Постійний доступ до новин та соцмереж з висвітленням інформації про пандемію, а також постійні розмови про загрози загальній безпеці можуть призвести до непотрібного стресу та переживань у дітей.
  4. Створити безпечне фізичне та емоційне середовище, використовуючи принцип Підтримки, Рутини та Саморегуляції. Перш за все, дорослі мають підтримати дітей і заспокоїти їх, розповісти про те, що вони та їх сім’ї в безпеці і дати зрозуміти, що дорослі несуть відповідальність за їхню безпеку. Далі дорослим важливо встановити і дотримуватися рутини, щоб забезпечити дітям відчуття безпеки та передбачуваності (наприклад, щодня однаковий час прийому їжу та відходу до сну); допомогти дітям розробляти механізми саморегуляції. Для того, щоб допомогти дітям контролювати ці реакції, важливо як визнавати їх почуття (наприклад, “я знаю, що це може тебе лякати”), так і підтримувати їх у тих активностях, які допомагають із саморегуляцією (наприклад, заняття фізкультурою, глибоке дихання, заняття з медитації, щоденна рутина щодо харчування та відходу до сну). Для фізичного та емоційного благополуччя дитини також важливо, щоб сім’я могла забезпечити їхні базові потреби (їжа, житло, одяг та ін.).
  5. Займіть дітей діяльністю. Коли діти нудьгують, рівень хвилювання та деструктивна поведінка можуть збільшуватися. Дорослі можуть надати варіанти безпечних активностей (наприклад, ігри надворі, гра з конструктором, ліпка, малювання, заняття музикою, ігри вдома), а також залучити дітей до вигадання креативних видів діяльності. Дітям потрібно значну кількість часу бути задіяними у грі чи інших приємних заняттях, не хвилюючись та не думаючи про пандемію.
  6. Підтримуйте впевненість дітей у власних силах. Впевненість у власних силах дає відчуття контролю та суб’єктності, що є особливо важливим під час важких часів та невизначеності. Наприклад, діти можуть допомагати, слідуючи правилам безпеки (миючи руки), готуючись до самоізоляції (наприклад, допомагаючи готувати та заморожувати їжу), чи будучи волонтером у громаді (наприклад, писати листи чи малювати листівки для людей похилого віку чи друзів, що захворіли, ділитися їжею з сусідами).
  7. Створюйте можливості для батьків та піклувальників (що може значити для вас самих!) подбати про себе. Благополуччя дітей залежить від благополуччя їхніх батьків та інших піклувальників, які мають спершу подбати про себе для того, щоб мати внутрішній ресурс і могти дбати про інших. Дорослі можуть подбати про себе, залучаючись до груп підтримки, достатньо відпочиваючи, відводячи час для відновлюючих активностей (фізичні вправи, медитація, читання, заняття на свіжому повітрі). Для тих дорослих, які страждають від високих рівнів стресу також є важливим звернутися за психологічною підтримкою.
  8. Звертайтеся за професійною допомогою, якщо діти демонструють ознаки травми, що швидко не проходять. Емоційні та поведінкові зміни у дітей під час пандемії є нормальними, оскільки всі пристосовуються до нової реальності. Якщо ж діти тривалий час демонструють емоційні та поведінкові відхилення (наприклад, нічні кошмари, постійний фокус на тривогах, підвищена агресія, регресивна поведінка чи самопошкодження), які не зникають за підтримки від батьків, можливо є потреба звернутися за професійною допомогою. Багато спеціалістів мають можливість надати підтримку по телефону чи через інтернет, коли особисті візити є обмеженими.
  9. Фокусуйтеся на силах, надії та позитиві. Дітям необхідно відчувати себе в безпеці та бути позитивно налаштованими на майбутнє. Дорослі можуть допомогти, фокусуючи увагу дітей на історіях про те, як люди об’єднують зусилля, знаходять творчі вирішення складних проблем та долають негаразди під час пандемії. Обговорення цих історій може бути обнадійливим та надихаючим як для дітей, так і для дорослих.

За матеріалами сайту ЮНІСЕФ в Україні

 

РІЧНИЙ ПЛАН РОБРТИ ПРАКТИЧНОГО ПСИХОЛОГА НА 2020-2021 НАВЧАЛЬНИЙ РІК

 

Пам’ятка для батьків

«Правила організації роботи дитини за комп’ютером

з метою збереження її здоров’я»

  • Допоможіть дитині підготуватися до онлайн-навчання технічно. Комп’ютер, доступ до мережі, сканер, принтер, мікрофон – мінімальні вимоги до початку занять. Вам знадобляться також папір формату А4 і кулькова ручка для виконання письмових робіт.
    • Перед початком роботи дитини самі ознайомтеся з особливостями сайту. Вивчіть характер комунікацій з вчителями, адміністрацією, класним керівником, технічною підтримкою.
    • Вивчіть хід проходження уроків, тем, ознайомтеся з книгою оцінок, графіком виконання завдань (розкладом).
    • Вивчіть вступну главу курсу кожного окремого вчителя, де вказані особливості оволодіння тим чи іншим предметом.
    • Складіть графік навчання на тиждень.

Як мотивувати учня на вивчення предмета

  • Якщо ваша дитина добре знайома з комп’ютером і не відчуває труднощів комунікації онлайн, дайте її більше свободи. Дистанційна форма навчання може розкрити в дитині таланти самоорганізації. Адже вона не просто грає в «стрілялку» або бродить по мережі в пошуках цікавих для неї контактів, а зайнята серйозною справою. Дайте дитині відчути відповідальність!
    • Контролюйте дитину. Але робіть це тактовно. Відстежуйте час її роботи на сайті школи. Адміністрація і класний керівник теж бачать час, проведений вашою дитиною на сайті і хід просування за навчальним матеріалом. Вони намагаються своєчасно сигналізувати батькам про стан справ.
    • Слідкуйте за тим, щоб ваш учень не просиджував за комп’ютером з ранку до вечора без перепочинку. Після проходження кожного уроку, а то й частіше радимо проводити фізкультхвилинку
    • У разі, якщо дитина відчуває труднощі користувача, допоможіть її пристосуватися до продуктивної роботи з комп’ютером. Навчіть користуватися принтером і сканером. Адже якщо у дитини щось не виходить, це відбиває бажання вчитися. Пройдіть кілька уроків разом. Якщо у вас виникають питання або зауваження з приводу навчального матеріалу або його подачі, зв’яжіться, будь ласка, з адміністрацією за технічною підтримкою.
    • Простежте за комунікацією дитини і викладача. Незважаючи на те, що це дистанційна школа, такий контакт повинен стати обов’язковим.

Онлайн консультації психолога проводиться

з понеділка по п’ятницю

з 9.00 до 17.00 за телефонами 0975571938, 0660163830

також можна відправити запит на електронну адресу:

pltnv78@gmail.com

 

Рекомендації батькам по корекції тривожності дітей

У роботі з дітьми з тривожністю необхідно:

  • Постійно підбадьорювати ,заохочувати  демонструвати впевненість у їхньому успіху, у їхніх можливостях.
  • Виховувати правильне ставлення до результатів своєї діяльності, уміння правильно оцінити їх ,опосередковано ставитися до власних успіхів ,невдач ,не боятися помилок ,використовувати їх для розвитку діяльності.
  • Формувати правильне ставлення до результатів діяльності інших дітей.
  • Розвивати орієнтацію на спосіб діяльності.
  • Розширювати і збагачувати навички спілкування з дорослими й однолітками , розвивати адекватне ставлення до оцінок і думок інших людей.
  • Щоб перебороти скутість, потрібно допомагати дитині розслаблюватися, знімати напругу за допомогою рухливих ігор ,музики ,спортивних вправ. Допоможе інсценізація етюдів на пров сміливості, рішучості, що потребує від дитини психоемоційного ототожнення себе з персонажем. Ігри, що виражають тривожність, занепокоєння учасників, дають змогу емоційно відкинути пригніченість і страх, оцінити їх як характеристики ігрових персонажів, а не даної дитини.
  • Не сваріть дитину за те, що вона посміла гніватися на вас. Навпаки, поставтеся до неї, до її обурення з розумінням і повагою: допоможіть їй усвідомити і сформулювати свої претензії до вас.
  • Тільки тоді, коли емоції згаснуть, розкажіть дитині про те, як ви переживали, коли вона виявляла свій гнів. Знайдіть разом із нею вдалу форму висловлювання претензій.
  • Поспостерігайте за собою. Дуже часто ми самі виховуємо своє роздратування, терпимо його доти, доки воно не вибухне, як вулкан, яким уже не можна керувати. Набагато легше й корисніше вчасно помітити своє незадоволення і проявити його так, щоб не принизити дитину, не звинуватити, а просто виявити своє незадоволення.

 

Десять кроків, щоб стати кращими батьками

  1. Любов є найважливішою потребою усіх дітей та однією з основних передумов позитивної поведінки дитини. Батьківська любов допомагає дитині формувати впевненість у собі, викликає почуття власної гідності.

 

  1. Прислуховуйтесь до того, що говорить Ваша дитина. Цікавтеся тим, що вона робить і відчуває.

 

  1. Всі взаємостосунки, в тому числі й ті, що будуються на любові й довірі, потребують певних обмежень. Батьки самі мають визначити ці обмеження для дітей. Пам’ятайте, що порушення дітьми будь-яких обмежень є для них природним процесом пізнання, і не варто це розцінювати як прояв неслухняності. Діти почуваються більш безпечно, коли батьки також дотримуються визначених ними обмежень.

 

  1. Сміх допомагає розрядити напружену ситуацію. Часом батьки бувають занадто серйозними. Це заважає їм сповна відчути радість батьківства. Вмійте побачити веселі моменти й дозволяйте собі сміх при кожній нагоді.

 

  1. Намагайтесь побачити світ очима Вашої дитини і зрозуміти її почуття. Пригадайте, як Ви почувалися, коли були дитиною, і яким незрозумілим здавався Вам світ дорослих, коли з Вами чинили несправедливо.

 

  1. Хваліть і заохочуйте дитину. Сподівайтеся, що дитина поводитиметься добре, й заохочуйте докладати зусиль для цього. Хваліть її за хорошу поведінку.

 

  1. Поважайте свою дитину так, як поважали б дорослого. Дозвольте дитині брати участь у прийнятті рішень, особливо тих, що стосуються її. Прислухайтеся до думки дитини. Якщо Ви змушені сказати дитині щось неприємне, подумайте, яким чином Ви сказали б це дорослому. Вибачайтеся, якщо вчинили неправильно по відношенню до дитини.

 

  1. Плануйте розпорядок дня дитини. Малі діти почуватимуться більш безпечно, якщо дотримуватимуться чіткого розпорядку дня.

 

  1. У кожній сім’ї є свої правила. Будьте послідовними у їх дотриманні, проте намагайтеся виявляти певну гнучкість щодо дотримання цих правил маленькими дітьми. Діти можуть бути введені в оману, якщо одного дня правило виконується, а іншого – відміняється.

 

  1. Не забувайте про власні потреби! Коли батьківство починає надто нагадувати важку працю, і Ви відчуваєте, що Вам бракує терпіння, приділіть трохи часу лише собі. Робіть те, що приносить Вам задоволення. Якщо Ви розумієте, що втрачаєте контроль над собою і можете накричати на дитину, образити, принизити чи вдарити її, залиште дитину на кілька хвилин, порахуйте до десяти і заспокойтеся.

Як не піддаватися паніці через пандемію коронавірусу у світі.

Є кілька способів протистояти паніці:

  1. Відкиньте емоції і зробіть ставку на мислення.

У критичній ситуації необхідно відкинути емоції, переживання і робити ставку на мислення, логіку. Ознайомтеся з наявною інформацією: дізнайтеся все про симптоми, профілактику, рекомендації, статистику; проаналізуйте і продумайте підходящі дії, які варто зробити, щоб запобігти небезпечній ситуації та мінімізувати наслідки.

Навіть якщо вважаєте проблему (в разі введення карантину) на перший погляд повністю безнадійною, спробуйте поглянути на неї з іншого боку – складіть перелік способів вирішення, продумавши вигоди і наслідки кожного варіанту. Якщо вдасться знайти відносно безболісний метод вирішення проблеми, паніка відразу ж пройде.

  1. Не драматизуйте ситуацію.

Тривога є природною реакцією організму для захисту від небезпек, але не потрібно драматизувати ситуацію. На випадок підвищеного хвилювання і тривожності складіть для себе список речей і занять, які допомагають вам відчувати себе впевнено і спокійно, щось на зразок заспокійливого для вас.

Наприклад, запахи, з якими у вас асоціюється спокій і комфорт – кава, ліс. Звуки і музика – шум лісу, прибою, пісня, яку співала мама в дитинстві. Смакові відчуття – морозиво, фрукт або відчуття прохолоди в роті після ковтка джерельної води. Дії – потягування, пробіжка, читання, малювання.

Зробіть так, щоб кожен день ви могли приділяти хоча б 15 хвилин одному з перерахованих вище дій.

  1. Слідкуйте за своїм здоров’ям.

Важливо пам’ятати, що впевненіше з тривогою та панікою справляється міцний організм з хорошим імунітетом. Щоб не піддаватися непотрібним хвилюванням, стежте за такими процесами: сон, відпочинок, подбайте про повноцінне і якісне харчування.

  1. Переведіть увагу.

Згадайте про свої хобі, захоплення. Не забувайте про роботу по дому. Прання,  прибирання, прасування, дрібний ремонт, які знижують тривогу, дають життю сенс і будуть тримати в тонусі.

  1. Прислухайтесь до свого тіла та емоцій.

Кожна людина реагує на стрес по-різному, тому зверніть увагу на такі тривожні сигнали: зміна апетиту, занепокоєння, смуток, гнів або відчуженість. Помітивши їх, зробіть паузу, щоб подбати про своє тіло і розум. Зверніться по допомогу до близьких, до свого довіреного лікаря.

  1. Використовуйте кращі рекомендації з охорони здоров’я.

Ми можемо багато зробити для захисту себе і близьких. Центри з контролю і профілактики захворювань рекомендують:

– уникати тісного контакту з хворими людьми;

– не торкатися очей, носа і рота немитими руками;

– мити руки з милом і водою (не менше 20 с.), особливо після відвідування публічних місць;

– якщо мило і вода недоступні, використовуйте антисептик для рук (вміст спирту не менше 60% нанесіть на всю поверхню кистей і тріть їх, поки вони не висохнуть);

– залишайтеся вдома, коли ви хворі (якщо не маєте потреби в медичній допомозі);

– прикривайте рот і ніс під час кашлю або чхання серветкою або використовуйте для цього внутрішню частину ліктя;

– носіть захисну маску, якщо ви хворі або супроводжуєте хворого без маски;

– чистіть та дезінфікуйте часто використовувані предмети і поверхні (столи, дверні ручки, вимикачі, телефони, клавіатури, туалети, крани і раковини).

  1. Використовуйте надійні джерела інформації.

Ви можете самі обирати, звідки отримувати і як аналізувати інформацію. Панічні дзвінки близьких і недостовірні повідомлення в соціальних мережах можуть нашкодити емоційному здоров’ю більше, ніж якщо б ви покладалися на перевірені джерела інформації (наприклад, ВООЗ).

Дивіться, хто коментує інформацію: лікар, психотерапевт, вірусолог. Виходячи з цього, розуміти, кого слухати, кого – ні. Якщо ви читаєте блог, або коментарі якоїсь Маші або експерта невідомо якої організації, або форуми, де перелякані люди лякають більш переляканих людей, то ви повинні розуміти, що багато хто з таких “псевдоекспертів” просто заробляють гроші і популярність на загальній паніці.

Якщо ви помічаєте, що надмірно насичені останніми повідомленнями про карантин, хворобу, нав’язливо перевіряєте новинну стрічку і відчуваєте пригніченість, потрібно зробити перерву і встановити для себе обмеження.

  1. Діліться достовірною інформацією.

Діліться з іншими людьми корисною інформацією, яку знаходите. Це може зменшити тривожність оточуючих і реально допомогти їм.

  1. Допоможіть оточуючим.

Подивіться навколо себе, адже поруч з вами живуть люди, яким необхідна підтримка. Зайдіть до сусідів, які не можуть вільно пересуватися, та принести їм продукти чи ліки, поговоріть і заспокойте людей похилого віку, які отримують інформацію  тільки з телевізора та чуток, і живуть через це в тривозі. В цей час ми та наша допомога потрібна великій кількості людей, не можна залишатися байдужими.

  1. Посміхніться.

Чорт забирай, вистачить нити і трястися від страху! Посміхніться, розкажіть анекдот співробітнику, перегляньте комедію зі своїми дітьми. Гарна доза гумору і оптимізму допоможе вам і вашим близьким подолати найстрашніший вірус – вірус страху.

Залежність від соціальних мереж.

Зараз соціальні мережі стали невід’ємною частиною життя для більшості населення. Діти, а особливо підлітки, в силу своєї захопленості, ризикованості та розкутості, прагненні стати дорослішим теж є активними користувачами мереж.

Посилання.

https://denispletnyov.ucoz.net/video/vip/8/myvideo/v_realnoj_zhizni_vy_by_zashhitili_svoikh_detej

Звичайно, не можна сказати, що мережі – це абсолютне зло, є і позитивні сторони соціальних мереж, наприклад:

  1. Швидкість пошуку. У соціальних мережах можна без проблем знайти потрібне відео, музику, а також просто відшукати однодумців. Реєструючись в соціальній мережі, ми повідомляємо свої дані, що дозволяє в лічені секунди знайти будь-яку людину. Це дуже вагомий плюс. Адже раніше для того, щоб знайти друзів дитинства або однокласників, потрібно було значно більше часу.
  2. Простота спілкування і обміну інформацією. Маючи аккаунт, людина перебуває в курсі всього, що відбувається з її друзями, може зайти на сторінку будь-якої людини, подивитися фотографії, прокоментувати новини або просто поспілкуватися.
  3. Створення кола інтересів. Чим би не захоплювалась людина, можна не сумніватися, що в соціальній мережі вона обов’язково знайде своїх однодумців.

Для цього існують цікаві спільноти і групи, в яких можна здійснювати певні покупки, обміняти що-небудь і знайти роботу.

Але, як всюди, є ложка дьогтю і в нашому випадку. Ми повинні бути поінформовані про негативні сторони соціальних мереж:

  1. Мережі – це вбивці часу. І часто це час використовується даремно, на шкоду навчанню, роботі, спілкуванню з коханими, друзями. Сучасна практика великих компаній блокує вихід на соціальні мережі співробітників з робочих комп’ютерів. І санкції аж до звільнення.
  2. Відмова від реального світу. У соціальних мережах люди позиціонують себе інакше, ніж у житті. 80% активних відвідувачів соціальних мереж прикрашають своє життя. Багато хто хоче змінити реальність і показати себе більш багатим, успішним, красивим. Нехай це не зовсім реально, але красиво. Деякі так вживаються в створювані образи, що повернутися в реальність досить важко.
  3. Зниження загальної культури. Зверніть увагу на вимову надмірно активних користувачів. Ви можете помітити безглуздість більшості їхніх слів і виразів, типу «лайкнути», «юзати», «лол». Інтереси теж помітно звужуються і обмежуються тільки існуванням в мережі.
  4. Втрата навичок живого спілкування. У живій розмові не можна поставити смайл або дізлайк. У розмові важлива щирість, почуття. Поняття «додати в друзі», «видалити з друзів» створюють відчуття, що в реальному житті так само просто будуються відносини. А це не так.

Додавши на сторінку свічку пам’яті або лайк на прохання про допомогу хворій дитині, деякі думають, що дуже допомогли і відчувають себе героями. Але ніхто не принесе старі речі переселенцям, не здасть кров постраждалим під час пожежі. Простіше поставити плюсик та з гордістю говорити навколо, який він меценат і благодійник.

  1. Імовірність виникнення залежності. На жаль, чи на щастя, діагноз “залежність від мереж” поставити практично нереально. Але, аналізуючи зростання психічних і неврологічних розладів, особливо пов’язаних з сексуальним насильством і суїцидом, психіатри відзначили інтернет і соціальні мережі як обов’язкові фактори, що призводять до виникнення або загострення багатьох розладів особистості. На жаль, у нас такі дослідження не проводилися. Але спробуйте провести вдома експеримент: видаліть всі акаунти членів сім’ї, видаліть додатки з телефону, вимкніть вай фай і поживіть місяць в гармонії і спокої. Якщо зможете. Я б не зміг.
  2. Соціальні мережі – поле діяльності для шахраїв і недоброзичливців. Мало хто замислюється, що розміщення надмірної кількості фотографій, найбільш докладних даних про себе може обернутися проти них. Але бізнес є бізнес, і у злочинців теж є свої інтереси, тому, заповнюючи свої дані, будьте готові до того, що деякі особистості можуть скористатися ними для своєї користі.
  3. Шкода здоров’ю. Багатогодинне сидіння за комп’ютером може призвести до зниження зору і гіподинамії, ожиріння, порушення постави. Плюс до цього – відсутність часу на відвідування спортивних секцій і просто прогулянки на свіжому повітрі.

В основному діти читають і дивляться фото, залишають знаки уваги іншим користувачам. Тільки для небагатьох соціальні мережі стали місцем, де вони діляться своїми почуттями та емоціями. Хоча емоціями і почуттями потрібно ділитися з реальною, близькою людиною, яку можна обійняти, притиснути до себе і від якої відчути потрібні слова і тепло, а не просто лайк.

Основні правила роботи дитини за комп’ютером.

  1. Час регламентується тільки батьками.
  2. Під час роботи потрібно робити паузи.
  3. Не купуйте жорстокі ігри та фільми.
  4. Навчіть дитину «комп’ютерної грамотності».
  5. Орієнтуйтеся що робить Ваша дитина в Internet.
  6. Вчіться самі, щоб комп’ютер не замінив ваш авторитет.
  7. Відпочивайте немає від дитини, а з дитиною.
  8. Обговоріть з дитиною все «+» і «-».
  9. Діти, крім комп’ютера, з задоволенням малюють, грають з друзями, займаються спортом.

Пам’ятка про роботу в Мережі

  • Створіть список домашніх правил відвідування Інтернет за участю дітей і вимагайте його виконання.
  • Складіть список заборонених сайтів ( «чорний список»).
  • Вимагайте від вашої дитини дотримання часових норм знаходження за комп’ютером. Скажіть дитині, що це не ваша примха, а що ви турбуєтеся про її здоров’я і безпеку.
  • Комп’ютер з підключенням в Інтернет повинен знаходитися в загальній кімнаті або під наглядом батьків.
  • Використовуйте засоби блокування небажаного контенту як доповнення до стандартного батьківського контролю. Привчіть дітей радитися з вами перед опублікуванням будь-якої інформації засобами електронної пошти, реєстраційних форм і профілів.
  • Домовтеся з дітьми не завантажувати файли, програми або музику без вашої згоди. Поясніть їм, що вони можуть випадково завантажити віруси або інше небажане програмне забезпечення.
  • Не забувайте розмовляти з дітьми про їх друзів в Інтернеті, як про друзів у реальному житті. Пам’ятайте: віртуальний недруг може бути так само небезпечний, як і реальний.
  • Створіть сімейну електронну скриньку, щоб не дозволити дітям мати власні адреси.

Привчіть вашу дитину повідомляти вам про будь-якї загрози або тривоги, пов’язані з Інтернет. Поставтеся до цього серйозно. Якщо потрібно, зверніться до центру обслуговування для блокування або захисту від можливих атак.

  • Наполягайте, щоб діти ніколи не погоджувалися на особисті зустрічі з друзями по Інтернет. Якщо є необхідність, вирушайте на зустріч разом.
  • Привчіть дітей не видавати особисту інформацію засобами електронної пошти, чатів, реєстраційних форм, особистих профілів і при реєстрації на конкурсах в Інтернет.
  • Створіть вашій дитині обмежений обліковий запис для роботи на комп’ютері. Це дуже важливо. Обмеження облікового запису дозволить вам на 90% контролювати перебування дитини в мережі.
  • Наполягайте на тому, щоб діти надавали вам доступ до своєї електронної пошти, до сторінки в соціальних мережах, щоб ви переконалися, що вони не спілкуються

з незнайомцями.

  • Поясніть дітям, що не можна використовувати мережу для хуліганства, поширення пліток або погроз, образ інших користувачів.

Батьки і діти : конфлікт чи взаємо розуміння

Рекомендації батькам

  1. Діти, особливо підлітки, дуже емоційні й імпульсивні. У момент «вибуху» емоцій краще помовчати, а коли пристрасті вщухнуть, сказати: «Ну, а тепер поговоримо спокійно».
  2. Батьки повинні приймати і розуміти раптові зміни настрою підлітків, дивні на перший погляд захоплення, ексцентричну поведінку, невдалі починання. Якщо те, в чому ви обмежуєте своїх дітей, не є забороненим, аморальним або дорогим задоволенням, відмовтеся від заборон, покажіть підліткам розумні шляхи для втілення в життя їх енергії.
  3. Якщо ви чогось боїтеся, чітко викладіть синові або дочці в конкретній формі свої страхи і побоювання.
  4. Постійно показуйте синові або дочці свою готовність його (її) вислухати і зрозуміти.
  5. Пам’ятайте, що ваш син або дочка не обов’язково повинні дотримуватися всіх ваших порад.
  6. Будьте чесні перед дітьми, підлітки не довіряють тим старшим, які нещирі з ними.
  7. Не давайте обіцянок, поки не впевнені, що зможете їх виконати.
  8. Ми звикли, що діти просять про щось батьків. А самі ми вміємо

просити дітей або тільки наказуємо? Найчастіше просіть, ніж карайте.

  1. Коли дитина щось розповідає вам, дайте їй зрозуміти, що ви уважно слухаєте. Не треба в цей час займатися своїми справами, тому що дитина відчуває, що не в центрі вашої уваги, і у неї пропадає бажання говорити.
  2. Не бійтеся здатися смішним або слабким. Майте мужність постати перед дітьми з усіма своїми людськими почуттями і слабкостями.
  3. У суперечках з дітьми хоч іноді поступайтеся, щоб їм не здавалося, ніби вони вічно неправі. Цим ви навчите своїх дітей поступатися, визнавати помилки і поразки.
  4. Пам’ятайте, що. підвищуючи голос чи піднімаючи руку на дитину, ви кожного разу скорочуєте можливість взаєморозуміння.
  5. Коли син або дочка повертаються додому, зустрічайте їх біля дверей. Дитина повинна знати, що ви раді її поверненню, навіть якщо вона і завинила.
  6. Підлітки – жахливі скептики, тому не починайте з ними нескінченних суперечок. Ставтеся до скептицизму терпимо. Згодом пройде.
  7. Домовляйтеся з дитиною заздалегідь про ті домашні справи, які вона повинна зробити. Намагайтеся, щоб ваше «зроби», «сходи» не заставали сина або дочку зненацька, адже у них теж можуть бути свої важливі справи.
  8. Коли вам хочеться сказати дитині: «Не бреши, не бреши, не говори неправди», скажіть краще: «Здається, хтось говорить неправду».
  9. Коли ви роздратовані, почніть говорити з дитиною тихо, ледь чутно.
  10. Коли ви щось забороняєте дитині, пояснюйте причину заборони, при цьому вимоги батьків повинні бути узгоджені.

Що можуть зробити батьки

Багато учнів соромляться розповідати дорослим, що вони є жертвами булінґу.

Проте якщо дитина все-таки підтвердила в розмові, що вона стала жертвою булінґу, то скажіть їй:

  • Я тобі вірю (це допоможе дитині зрозуміти, що Ви повністю на її боці).
  • Мені шкода, що з тобою це сталося (це допоможе дитині зрозуміти, що Ви переживаєте за неї і співчуваєте їй).
  • Це не твоя провина (це допоможе дитині зрозуміти, що її не звинувачують у тому, що сталося).
  • Таке може трапитися з кожним (це допоможе дитині зрозуміти, що вона не самотня: багатьом її одноліткам доводиться переживати залякування та агресію в той чи той момент свого життя).
  • Добре, що ти сказав мені про це (це допоможе дитині зрозуміти, що вона правильно вчинила, звернувшись по допомогу).
  • Я люблю тебе і намагатимуся зробити так, щоб тобі більше не загрожувала небезпека (це допоможе дитині з надією подивитись у майбутнє та відчути захист).

Не залишайте цю ситуацію без уваги. Якщо дитина не вирішила її самостійно, зверніться до класного керівника, а в разі його/її неспроможності владнати ситуацію, до завуча або директора школи. Найкраще написати і зареєструвати офіційну заяву, адже керівництво навчального закладу несе особисту відповідальність за створення безпечного і комфортного середовища для кожної дитини.

Якщо вчителі та адміністрація не розв’язали проблему, не варто зволікати із написанням відповідної заяви до поліції.

 

Як поводитися батькам та оточенню схильної до суїциду дитини

          Основним напрямком батьківської допомоги дітям із суїцидальним ризиком є поліпшення стосунків у сім’ї, підвищення самооцінки, самоповаги дитини, а також покращення спілкування у родині. Усі ці заходи мають призвести до підвищення самоцінності особистості дитини, її життя до такої міри, коли ризиковані дії втрачають будь-який сенс.

Для підвищення самооцінки доцільно застосовувати такі заходи:

– Завжди підкреслюйте все добре й успішне, властиве вашій дитині – це підвищує впевненість у собі, підвищує віру в майбутнє, покращує її стан.

– Не чиніть тиску на підлітка, не висувайте надмірних вимог у навчанні, житті тощо.

– Демонструйте дитині справжню любов до неї, а не тільки слова, щоб вона відчула, що її дійсно люблять.

– Сприймайте, любіть своїх дітей такими, якими вони є – не за гарну поведінку та успіхи, а тому, що вони – ваші діти.

– Підтримуйте самостійні прагнення своєї дитини, не захоплюйтесь її оцінюванням, не судіть її, знайте, що шлях до підвищення самооцінки лежить через самостійність і власну діяльність дитини.

– Слід тактовно і розумно підтримувати всі ініціативи своєї дитини, спрямовані на підвищення самооцінки, особистісне зростання, фізичний розвиток, які посилюють успішність самостійної діяльності і життєдіяльності; майте на увазі, що підліток рано чи пізно має стати незалежним від своєї сім’ї й однолітків, налагодити стосунки із протилежною статтю, підготувати себе до самостійного життя і праці, виробити власну життєву позицію.

У випадку, коли ваші діти виявляють суїцидальні тенденції, слід поводитися так:

  1. Залишайтесь самими собою, щоб дитина сприймала вас, як щиру, чесну людину, якій можна довіряти.
  2. Дитина має почуватися з вами на рівних, як із другом, це дозволить встановити довірчі, чесні стосунки. Тоді вона зможе розповісти вам про наболіле.
  3. Важливо не те, що ви говорите, а як ви це говорите, чи є у вашому голосі щире переживання, турбота про дитину.
  4. Майте справу з людиною, а не з «проблемою», говоріть з дитиною на рівних, не варто діяти як вчитель або експерт, розв’язувати кризу прямолінійно, це може відштовхнути дитину.
  5. Зосередьте свою увагу на почуття дитини, на тому, що вона замовчує, дозвольте їй вилити вам душу.
  6. Не думайте, що вам слід говорити щоразу, коли виникає пауза в розмові, використовуйте час мовчання для того, щоб краще подумати і вам, і дитині.
  7. Виявляйте щире співчуття й інтерес до дитини, не перетворюйте розмови з нею на допит, ставте прості, щирі запитання, які будуть для дитини менш загрозливими, аніж складні, «розслідувальні».
  8. Спрямовуйте розмову в бік душевного болю, а не від нього, адже ваш син чи донька саме вам, а не чужим людям, може повідомити про інтимні, особисті, хворобливі речі.
  9. Намагайтеся побачити кризову ситуацію очима своєї дитини, приймайте свою сторону, а не сторону інших людей, які можуть завдати їй болю, або щодо яких вона може вчинити сама.
  10. Дайте своєму синові чи доньці знайти свої власні відповіді, навіть тоді, коли вважаєте, що знаєте вихід із кризової ситуації.
  11. Ваша роль полягає в тому, щоб надати дружню підтримку, вислухати, бути зі своєю дитиною, коли та страждає. Дитина в ситуації безвиході може примусити вас почуватися безпорадними. Але вам і не слід примати будь-яких певних рішень, негайно змінювати життя або навіть рятувати її – ваш син або дочка врятуються самі, варто тільки довіряти їм.
  12. І останнє. Якщо ви не знаєте, що говорити, не кажіть нічого, просто будьте поруч!

У випадку, якщо існує реальний суїцидальний ризик або вже відбулася спроба, батькам можна порадити таке:

– Першим кроком у запобігання самогубства завжди буває встановлення дворічного спілкування.

– Батькам слід подолати ситуацію, коли необхідність бесіди з дитиною про її суїцидальну спробу загострює їхні власні психологічні конфлікти або виявляє якісь їхні проблеми. Слід і в цій ситуації віддавати перевагу бажанню поговорити з сином або донькою і водночас перемогти страх перед бесідою, щоб обов’язково відбулося спілкування і обговорення проблем.

– Діти у стані суцідальної кризи стають надто чутливими, особливо до того, як і що говорять дорослі; тому не можна виливати на дитину несвідому чи свідому агресію; іноді корисною стає невербальна комунікація – жести, доторки тощо.

– Якщо батьки відчувають, що дитина начебто відхиляє їхню допомогу, їм слід пам’ятати, що вона водночас і прагне, і не хоче її. Тому для досягнення позитивного результату в діалозі необхідні м’якість і наполегливість, терпіння і максимальний прояв співчуття і любові тощо.

 

До уваги батьків учнів школи

Внаслідок складної соціально-політичної ситуації в країні з учнями можуть виникнути психологічні проблеми: емоційні розлади, реактивні стани, дезорієнтація та панічні напади.

Прошу врахувати, що на базі школи-інтернату організовано проведення індивідуальної і групової психологічної допомоги учням та батькам, які цього потребують.

При необхідності необхідно звернутися до психолога Плетньова Дениса Миколайовича (через вихователів).

Адміністрація

Мобільні телефони – не для дітей!

Мобільні телефони шкодять здоров`ю – такий висновок зробили шведські вчені з Державного інституту трудових відносин. Вони опублікували результати наймасштабнішого дослідження цієї проблеми, простеживши «історію здоров`я» найзавзятіших користувачів мобільними телефонами з 80-х років минулого століття до наших днів.

Дітям до 8 років не можна користуватися мобільними телефонами, вважають британські вчені. І запевняють, що діти, які регулярно користуються мобільником, ризикують отримати пухлини вуха та мозку.

Випромінювання мобільних телефонів здатне викликати шкіряні висипи або інші прояви у людей, які мають алергічну чутливість.

Саме мозок дітей може бути найбільше ушкодженим впливом випромінювання через те, що черепні кістки дітей набагато тонші, ніж у дорослої людини. Вчені вважають, що дитина особливо вразлива до випромінювань апарату, наслідки якого в довгостроковій перспективі можуть бути самими непередбачуваними.

Тому, шановні батьки, ви повинні зважити всі «за» і «проти» і добре подумати, чи так необхідний мобільний телефон вашій дитині. Перш, ніж поступитися вимогам і придбати телефон, зважте: більше користі чи шкоди дасть здоров`ю і розвитку вашої дитини така недешева покупка. Старайтеся не забувати, що надмірне користування мобільним телефоном вашою дитиною може призвести до того, що «мобільний у руках – пухлина в мозку!» . Мобільники – не для дітей! Дитина і телефон: наслідки можуть бути непередбачувані!

Педагогічний стиль батьків

У будь-якої людини до певного віку складаються стереотипи поведінки. Не можна сказати, що стереотипи – річ зовсім марна або шкідлива. Вони допомагають нам залишатися самими собою. А з іншого боку іноді заважають виявити гнучкість у мінливих обставинах.

Один з таких стереотипів – стиль виховання, що складається в кожного з батьків. Звичайно, будь-яка типологія досить умовна. До того ж ми можемо сполучити в собі риси різних батьківських стилів.

1. Підпорядковуючий стиль

Прихильники цього стилю жадають від дитини беззаперечного підпорядкування у всьому. Дитина може реагувати на таке відношення по-різному. Один зовні слухняний, але внутрішньо протестує, і таке протиріччя може довести його до неврозу. Інший постійно грубить і грубить батькам.

2. Надзвичайно вимогливий стиль

Він виражається в прагненні прискорити розвиток дитини. Такі батьки жадають від дитини або підлітка досконалості у всьому. Лають за найменшу помилку в навчанні або домашніх обов’язках. Велике значення надають придбанню знань і навичок, але не емоційному розвитку дітей. У спілкуванні з ними намагаються проявляти якнайменше почуттів. Реакція дітей на завищені й передчасні вимоги: пригніченість, непевність у власних силах, постійний острах розчарувати батьків, що також веде до неврозів.

3. Пом’якшуючий стиль

Для нього, навпаки, характерно постійне заниження вимог до дитини, виправдання будь-яких учинків. Дитині намагаються підібрати доброго, невимогливого вчителя, позбавити від будь-якої напруги, не заохочують прояв ініціативи. Такі діти виростають безвладними, що не вміють відповідати за події свого життя.

4. Захисний стиль

Батьки перебувають у постійній тривозі за дитину, стежать за кожним його кроком, виконують будь-яке бажання. Намагаються не допустити найменшого фізичного або психологічного дискомфорту. Формується залежність від батьків у всьому аж до дорослого віку.

5. Надзвичайно палкий стиль

Для нього характерний надмірний прояв почуттів до дітей, замилування їхньою красою, здібностями, постійні обійми, поцілунки тощо. Звикла до вираження постійної любові й поклоніння в родині дитина чекає того ж і від усіх оточуючих людей. Не одержуючи очікуваної оцінки й турботи, вважає ставлення до себе однокласників і вчителів несправедливим.

6. Недбалий стиль

Відрізняється повною неуважністю до внутрішнього світу дитини, до його психічних станів, переживань. Дитина надана сам собі. Немає вимогливості, але немає й заохочення та необхідних пестощів пещення, любові. Байдужість до дитини народжує в неї байдужність до власного зовнішнього вигляду, до переживань навколишніх, до навчання. Нерідко в особливо чутливих і замкнутих у собі дітей, формується жорстокість, прагнення зробити кому-небудь боляче.

7. Загрозливий стиль

Виявляється в готовності покарати дитину за будь-яку провину, у постійних погрозах. У родині всі перебувають у постійній напрузі, готові в будь-який момент зірватися. Може сформувати в дитині звичку хитрити, щоб уникнути покарання. Або відмова від власної точки зору, аби тільки не зв’язуватися. Ставши підлітком, деякі діти взагалі перестають реагувати на погрози, стають некерованими.

8. Непослідовний стиль

Такі батьки легко змінюють милість на гнів, від пестощів переходять до погроз. Можуть пообіцяти щось зробити або купити під настрій, але обіцянок найчастіше не виконують. Характерна ознака – непродуманість вимог, покарань і заохочень. Поступово дитина втрачає повагу до батьків. Але найголовніше – необдуманість учинків, запальність, непослідовність стають її власним життєвим стилем.

9. Підкупаючий стиль

У таких родинах відносини з дитиною будуються на товарно-грошовій основі. Дитина звикає до того, що його гарна поведінка, успішне навчання, допомога по дому купуються за гроші або подарунки. Це формує в неї уявлення, що людські відносини взагалі залежать тільки від кількості грошей.

Виховуючи свою дитину, потрібно, перш за все любити та поважити її особистість. І тоді дитина буде не тільки радувати вас оцінками у школі і своєю гарною поведінкою в дома, а стане для вас надійною опорою на все подальше життя. Успіхів вам у виховання своїх дітей!

Поради батькам.

Ми звикли, що діти просять про щось батьків. А самі ми вміємо просити дітей або тільки наказуємо? Намагайтеся опанувати культуру прохання.

Ніколи не докоряйте дитині ні віком: «Ти вже великий», ні статтю: «А ще хлопчик», ні шматком хліба: «Ми тебе годували…».

Коли дитина щось розповідає вам, дайте їй зрозуміти, що ви уважно слухаєте. Не треба в цей час займатися своїми справами, тому що дитина почуває, що вона не в центрі вашої уваги, і в неї пропадає інтерес говорити.

У суперечках із сином або дочкою хоч іноді уступайте, щоб їм не здавалося, начебто вони вічно не праві. Цим ви навчите своїх дітей уступати, визнавати помилки й поразки.

Пам’ятайте , що, підвищуючи голос або піднімаючи руку на дитину, ви щоразу скорочуєте можливість взаєморозуміння.

Коли син або дочка повертаються, зустрічайте їх у дверей. Дитина повинна знати, що ви раді її поверненню, навіть якщо вона і провинилася.

Підлітки – жахливі скептики, не затівайте з ними нескінченних суперечок. Ставтеся до скептицизму терпимо. Згодом це пройде.

Домовляйтеся з дитиною заздалегідь про ті домашні справи, які вона повинна зробити. Намагайтеся, щоб ваше «зроби», «піди» не заставало сина або дочку зненацька, адже в них теж можуть бути свої важливі справи.

Коли вам хочеться сказати дитині: «не бреши, не обманюй», скажіть краще: «здається, хтось говорить неправду».

Коли ви роздратовані, почніть говорити з дитиною тихо, тільки-но чутно. В багатьох випадках роздратування відразу проходить.

Коли ви щось забороняєте дитині, пояснюйте причину заборони, при цьому вимоги батьків повинні бути погоджені.

Пам’ятайте, що в будь-якому конфлікті як мінімум двоє учасників і дитині нелегко, адже вона слабкіша і має мало досвіду у конструктивному вирішенні конфліктів, ніж ви.

Дитина й INTERNET. Безпечна поведінка у INTERNET просторі.

До останнього часу питання взаємодії дитини та комп’ютера не хвилювало наше суспільство. В зв’язку з поширенням комп’ютерних технологій, ця тема стає актуальною й для нашої країни. Декілька років тому ми лаяли дітей за те, що вони годинами сидять перед екраном телевізора й дивляться одну передачу за іншою. Зараз ситуація трохи змінилася — телевізору довелося потіснитися комп’ютеру. Причому комп’ютер виявився в значно більше вигідному положенні. Діти проводять за комп’ютером більше часу, ніж у школі. Тривалість їхнього спілкування з батьками зводиться до мінімуму. Забираючи час, віртуальний світ перешкоджає живому спілкуванню між людьми. Скорочується число рухливих ігор на відкритому повітрі, спільна діяльність батьків зводиться до поповнення Інтернет рахунку. Сам же спосіб одержання інформації з Інтернету не вимагає особливих зусиль, надаючи можливість пасивного переживання подаваного матеріалу. Звичка розширювати кругозір за рахунок клику миші – перешкода вироблення навички активного читання, цілеспрямованого пошуку необхідних книг, посібників, довідників, тобто самоосвіті. Зменшується число дітей і підлітків, що захоплюються колекціонуванням, самодіяльністю, спортом, моделюванням. Знижуються можливості виховання всіх необхідних людині якостей: волі, наполегливості, завзятості, ініціативності й т.д.

Враховуючи ці факти в нашій школі було проведене заняття вчителем інформатики Назаренком О.В. та шкільним психологом Плетньовим Д. М., яке сприяло формуванню безпечної поведінки підлітка у INTERNET просторі. Мета цього заняття – ознайомити учнів зі ступенем впливу Інтернету на сучасне суспільство, навчити підлітків безпечному користуванню Інтернетом, розповісти про психологію спілкування через глобальну мережу, та захистити учнів від наслідків безвідповідальної поведінки в мережі.

Перед заняттям з учнями 8-11 класів було проведене анкетування з метою з’ясувати актуальність цієї теми для учнів, також була підготовлена презентація з використанням відеоматеріалів присвячених ції теми.

За результатами анкети можна сказати, що більшість наших учнів є активними користувачами. Учні використовують Інтернет для пошуку інформації для навчання, слухають музику, встановлюють на свої комп’ютери програми, грають в он-лайн ігри, спілкуються з друзями, більш старші учні читають новини. Учні вказали, що вони беруть участь у різноманітних акціях, голосуваннях.

При цьому 80% учнів вважають Інтернет безпечним, але 70% зіткались з вірусними атаками, 40% з образами від інших користувачів та спробами фінансового ошуку, дехто відчув тиск сексуального характеру.

Аналізуючи анкети, було виявлено, що 75% учнів не мають спеціальних програм захисту, більш того, майже половина учнів готові давати малознайомим людям свої фотографії, номери мобільних телефонів, свою та шкільну адресу. Ще один дуже хвилюючий факт – 40% готові зустрітися в реальному житті зі своїми віртуальними друзями ;На це було спеціально звернуто увагу учнів та батьків.

Багато учнів підкреслили, що Інтернет допомагає їм в навчанні – 90%, підвищує їх культурний рівень – 40%, але лише 20% вважають , що Інтернет позитивно впливає на їх психічне здоров’я, і тільки 5% на фізичне. Враховуючи це, учні були проінформовані з можливим негативним впливом безвідповідального користування комп’ютером.

Важливо відмітити те, що 70% учнів не розповідають своїм батькам про те, що вони роблять за комп’ютером, батьки не контролюють своїх дітей і не обмежують їх – 95%.

Підводячи підсумки заняття психолог розповів про емоційне значення Інтернету, про ті емоції які керують підлітком коли він сідає за комп’ютер, про позитивні емоції, коли Інтернет приносить задоволення, і емоції розчарування, тривоги, страху, які можуть з’явитися при безвідповідальному користуванню.

У заключному слові, вчитель інформатики, звернув увагу учнів на ту користь, яку може нести комп’ютер при грамотному його використанні та роздав учням пам’ятки, як правильно користуватися комп’ютером та адресами сайтів, які можуть допомогти у навчанні, та при цьому є безпечними.