Публічна інформація
https://us02web.zoom.us/j/84858305908?pwd=ZDlqQzZ2Q3BtUGZRVFFaQkE3Q1RGQT09
ПРОТОКОЛ № 7 від 23.02.2024 року Про схвалення переліку вибору підручників вчителями санаторної школи для учнів 7-го класу на 2024/2025 навчальний рік
РЕКОМЕНДАЦІЇ З ПОСИЛЕННЯ ЗАХОДІВ КІБЕРЗАХИСТУ
До уваги дітей та батьків
Листівка КІР швидкий і небезпечний
Як вберегти дитину від біди: поради батькам
У Ювенальній поліції зауважують, що часто підлітки не можуть самостійно реалізувати свої бажання, тому намагаються знайти своє місце у молодіжних організаціях. Звучить це не погано, але і групи бувають різні, такі, як і ті самі ПВК “Редан”.
Підлітковий вік – складний, але батьки можуть вплинути на цю ситуацію та вберегти свою дитину від участі у подібних рухах. Насамперед потрібно:
- Спокійно, відверто і прямо поговорити з дитиною. При цьому дайте можливість виговоритися і їй.
- Якщо дитина розповідає, куди вона ходить та як проводить свій час – проявіть якомога повну обізнаність в обговорюваній темі; виявляйте терпіння і доброзичливість, аби уникнути емоційного дискомфорту, недовіри чи агресії з боку підлітка.
- Опановуйте інтернет-технології, майте власний акаунт і станьте другом своїй дитині в соцмережах;
- Аналізуйте вміст сторінок дитини, уважно читайте її публікації, вивчайте групи, до яких вона приєдналася;
- “Познайомтеся” з її віртуальними друзями, звертайте увагу на фото й відео, що викликають інтерес дитини, зокрема ті, що збережені, поширені або вподобані;
- Покажіть дитині, що вона вам небайдужа, що ви піклуєтеся про неї та запропонуйте спільно провести час.
- Покажіть дитині її переваги, знайдіть у неї сильні сторони, допоможіть їй побачити себе унікальною особистістю.
- Після встановлення контакту та виявлення довіри до вас, поясніть підлітку про згубність і безперспективність деструктивної поведінки, підкріпіть це фактами, допоможіть зрозуміти всі ризики та невідворотні наслідки такої поведінки.
Однак важливо будувати довірливі відносини. Абсолютно нормально цікавитися життям дитини, “вивчати” її віртуальних друзів і взагалі те, чим вона цікавиться у мережі. Та насильне втручання в життя (наприклад, вимоги дати прочитати приватні листування) тільки погіршує ситуацію, тому не вдавайтеся до таких заходів. Також варто розуміти, що ізоляція від інтернету чи заборони виходити на вулицю теж не надто дієві – дитина повинна усвідомити наслідки тих чи інших деструктивних дій
Для Вас, користувачі сайту!
Як реагувати на панічні новини
Кілька місяців розмов довкола можливого військового конфлікту довели напругу в суспільстві та соцмережах до краю. Тривала тривога щодо потенційної загрози виснажує не гірше за реальну війну.
З кінця жовтня український медіапростір перебуває в стані постійної напруги. Не припиняється потік новин про скупчення російських військ на кордонах України, політики обмінюються різкими заявами, а у медіа миготять заголовки про перспективи нової великої війни між Росією та Україною.
На цьому тлі тривожність переповнює соцмережі, люди на роботі та під час випадкових зустрічей обговорюють перспективи війни, втечі чи виживання.
Одні радять, як збирати “тривожні валізки”, інші наполягають, що вже час продавати майно, “доки не стало пізно”. Є й ті, хто переконує, що жодної війни не буде і розводити паніку – марна справа. Але в усіх випадках емоції зашкалюють.
До Вашої уваги рекомендації, як правильно реагувати на ситуацію тривалої тривоги, непевності та інформаційного тиску.
“Заземленість” і контроль
Перше, про що потрібно себе спитати в нинішніх обставинах: що я можу контролювати? Зважаючи на те, що більшість українців ніяк не можуть вплинути на подальші військові та політичні події, треба сконцентруватись на собі, своєму житті, емоціях і поведінці. Тривоги через речі, на які ми не впливаємо, визивають ще більшу тривогу. Тому, передусім, треба усвідомити, що можуть статися різні речі, та визначитись, на що ви впливаєте, що ви контролюєте, які у вас є ресурси.
Тривога та паніка – реакція на невизначеність, на загрозу, контури якої ще не дуже визначені.
Щоб узяти ситуацію під контроль, треба зосередитись на своїх реакціях, спробувати провести межу між реальною та уявною загрозою, а також постаратись максимально конкретизувати та “заземлити” загрози, які ви бачите для себе. Поміркувати, що реально буде, якщо реалізується найгірший сценарій. Розглянути всі наслідки, починаючи від найгірших і закінчуючи найлегшими. Далі поміркувати, а що конкретно можемо зробити ми? Чи є у нас, наприклад, дача, куди можна евакуювати дітей? Чи вистачить питної води на тиждень? Які слабкі сторони у здоров’ї когось із родини? Хто з наших піде в тероборону? Словом, зробити певну “заземлену” ревізію реальних загроз і ресурсів.
Інформаційна дієта
В умовах постійного нагнітання тривоги та загроз експерти одноголосно радять обмежити споживання інформації – менше читати новин, менше сидіти в соцмережах, в ідеальні обмежитись кількома медіа, яким ви довіряєте.
Перевіряйте джерела інформації: не лінуйтеся поцікавитися професійною підготовкою експертів та лідерів громадської думки, розмежовуйте пропагандистів і журналістів.
Йдеться про здорове дозування. Адже постійне перебування в інформаційному потоці не залишає часу для повноцінної обробки інформації, необхідної для вашого мозку. В такій ситуації ви втрачаєте можливість самостійно проаналізувати ситуацію, відокремити “зерно і кукіль”, сформувати власну реакцію. Громадянам треба робити паузи в споживанні новин через ЗМІ та соціальні мережі.
Перше, що треба зробити, вимкнути більшість каналів інформації. Адже, крім того, що може бути реальна війна, вже зараз відбувається війна інформаційна та психологічний терор.
Інформаційні атаки виснажують, викликають внутрішній дисбаланс, призводять до ірраціональної поведінки та психічних травм. Варто іноді влаштовувати собі медіадієту, обмежити вживання інформаційної “їжі”, приділяючи більше уваги матеріальній і побутовій реальності, повноцінному зануренню у роботу, насолоді від спілкування. Варто виділити час на фізичне здоров’я та добробут.
Не “тривожна валізка”, а “валізка безпеки”
Актуально мати під рукою найнеобхідніше у разі нагальної потреби. Але уникайте словосполучення “тривожна валізка”. Назвіть це «базовим рюкзаком» чи «валізою індивідуальної безпеки». Варто думати у позитивному ключі замість негативного.
Водночас саме наявність такої валізки дає відчуття психологічної готовності до кризи. В цій ситуації спрацьовує простий психологічний механізм: людей найбільше лякає невідомість та страх втрати контролю над ситуацією, безпомічність. Тому підготовка таких валізок дає людині відчуття впливу на ситуацію та хоча б часткового її прогнозування, такий собі план “Б”. Це є світовою практикою, наприклад, жителі Нової Зеландії мають при собі “аварійні комплекти” на випадок землетрусу.
Подбати про слабких
Постійна напруга та тривожні новини зачіпають не лише дорослих, але й дітей та літніх людей. Для них напруга посилюється ще й тим, що вони не можуть самі про себе подбати та залежать від інших. Дитячий психолог Світлана Ройз оприлюднила цілий довідник “Супергерої безпеки” про те, як з дітьми говорити про безпеку та надзвичайні ситуації. Вона радить робити це в формі гри, давати алгоритм дій на різні випадки, щоб діти відчували свою впевненість і готовність.
Найважливіше запевнити найслабших, що ви поряд, вони повинні розуміти, що можуть на вас розраховувати, що ви перебуваєте в стані спокою і впевненості. Впевненості не в тому, що війни не буде, а в тому, що ви можете щось зробити, щоб зберегти своє життя, здоров’я.
Вже з десятирічного віку з дітьми можна відверто говорити про те, що відбувається. Якщо вони запитують, чи буде війна, можна чесно відповідати, що це невідомо, але, ймовірно, що не буде. Пояснювати, як влаштований світ, та що ми можемо зробити, щоб захистити себе.
Головне – уникати тривожності у самих себе, коли ведете такі розмови. Емоції заражають, тому такі розмови потрібно вести, коли ви самі перебуваєте у спокійному, врівноваженому стані. Заражайте спокоєм, а не страхом.
Під час розмови слідкуйте за інтонацією та швидкістю мовлення (в стані хвилювання людина говорить швидше та підвищує інтонацію). Намагайтеся говорити не про емоції, а про факти.
Не ігноруйте страхи близьких, не знецінюйте їхні переживання простими заспокійливими фразами, на кшталт: “Все буде добре. Не говори дурниць”. Спробуйте з’ясувати, чого конкретно боїться людина (смерті, тортур, голоду). Допоможіть їй сформувати реалістичне відчуття контролю ситуації та конструктивне бачення перспективи: “Поговорімо, як конкретно ти зможеш убезпечити себе”.
Жити на повну
Тривожні новини – не привід відмовляти собі в тому, щоб жити повноцінним життям, дозволяти собі радощі та планувати майбутнє.
У будь-якій ситуації дбайте про здоров’я своє та своїх близьких, усвідомлюйте власні потреби, не покладайтеся сліпо на думки інших людей. Будьте дієвими, візьміть на себе відповідальність за своє життя. Частіше ставте собі прості запитання: “Що я зараз відчуваю? Чому? Чого я дійсно потребую? Мої дії обумовлені моїми потребами чи спровоковані ззовні?” Антуан де Сент-Екзюпері писав, що «діяльність рятує не лише від страху, але й від слабкостей, холоду, хвороб».
Важливо продовжувати жити своїм життям, а не тривожним невідомим майбутнім. Треба цінувати спокійні та світлі моменти життя, розуміти, що в цьому і є його цінність.
НОМЕРИ ТЕЛЕФОНІВ
«ГАРЯЧИХ ЛІНІЙ»,
що надають інформаційну та консультативну допомогу з питань булінгу, торгівлі людьми, домашнього насильства
та насильства за ознаками статі
Усі «гарячі лінії» працюють анонімно та безкоштовно:
- Національна дитяча «гаряча лінія» 0800 500-225 (зі стаціонарного телефону), 116 111 (з мобільного телефону).
- Національна «гаряча лінія» з попередження домашнього насильства, торгівлі людьми та гендерної дискримінації 0800 500-335 (зі стаціонарного телефону), 116 123 (з мобільного телефону).
- Національна «гаряча лінія» з протидії торгівлі людьми та консультуванню мігрантів 0 800 505-501 (зі стаціонарного телефону), 527 (з мобільного телефону).
КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
від 13 вересня 2017 р. № 684
Київ
Про затвердження Порядку ведення
обліку дітей шкільного віку та учнів
Кабінет Міністрів України постановляє:
- ЗатвердитиПорядок ведення обліку дітей шкільного віку та учнів, що додається.
- Визнати такими, що втратили чинність:
постанову Кабінету Міністрів України від 12 квітня 2000 р. № 646 “Про затвердження Інструкції з обліку дітей і підлітків шкільного віку” (Офіційний вісник України, 2000 р., № 16, ст. 670);
пункт 13 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 13 липня 2016 р. № 437 (Офіційний вісник України, 2016 р., № 56, ст. 1942).
Прем’єр-міністрУкраїни В. ГРОЙСМАН
Інд
ЗАТВЕРДЖЕНО
постановою Кабінету Міністрів України
від 13 вересня 2017 р. № 684
ПОРЯДОК
ведення обліку дітей шкільного віку та учнів
- Цей Порядок визначає механізм обліку дітей шкільного віку та учнів, що ведеться з метою забезпечення здобуття ними загальної середньої освіти.
- Терміни, що вживаються у цьому Порядку, мають таке значення:
діти шкільного віку — особи у віці 6—18 років, які повинні здобувати загальну середню освіту;
учні — особи, які здобувають загальну середню освіту у навчальному закладі;
навчальний заклад — загальноосвітній, професійно-технічний, вищий навчальний заклад, що забезпечує здобуття загальної середньої освіти.
Інші терміни вживаються у значенні, наведеному в Законах України “Про освіту”, “Про загальну середню освіту”, “Про захист персональних даних”, “Про органи і служби у справах дітей та спеціальні установи для дітей”.
- Обробка та захист персональних даних дітей шкільного віку та учнів під час їх обліку здійснюються відповідно до вимог Закону України “Про захист персональних даних”.
- Облік дітей шкільного віку ведеться в межах відповідної адміністративно-територіальної одиниці (району, міста, району у місті, селища, села).
Районні, районні у містах держадміністрації та міські, селищні, сільські ради, у тому числі об’єднаних територіальних громад, їх виконавчі органи (далі — уповноважені органи) із залученням відповідних територіальних органів Національної поліції та служб у справах дітей організовують ведення обліку дітей шкільного віку.
- Уповноважені органи:
1) організовують ведення обліку дітей шкільного віку, які проживають чи перебувають в межах відповідної адміністративно-територіальної одиниці, шляхом створення та постійного оновлення реєстру даних про них (на кожний рік народження окремо) (далі — реєстр);
2) визначають структурний підрозділ (посадову особу), відповідальний за створення та постійне оновлення реєстру (далі — структурний підрозділ);
3) закріплюють територію обслуговування за загальноосвітніми навчальними закладами, що належать до сфери їх управління (крім загальноосвітніх навчальних закладів, зарахування до яких здійснюється виключно за результатами конкурсного відбору або за направленням в установленому порядку).
- Структурним підрозділом до реєстру вносяться такі персональні дані дитини шкільного віку: прізвище, ім’я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування, місце навчання (навчальний заклад), форма навчання та належність до категорії осіб з особливими освітніми потребами (далі — дані).
Дані дитини шкільного віку видаляються з реєстру у разі:
досягнення нею повноліття;
здобуття нею повної загальної середньої освіти;
наявності письмово підтвердженої інформації про взяття її на облік (включення до реєстру) на території іншої адміністративно-територіальної одиниці;
її вибуття на постійне місце проживання за межі України (з припиненням здобуття загальної середньої освіти в Україні).
- Структурні підрозділи для забезпечення прав дітей шкільного віку на здобуття загальної середньої освіти та з дотриманням вимог Законів України “Про інформацію” і “Про захист персональних даних” мають право:
отримувати дані дітей шкільного віку від служб у справах дітей, спеціальних установ та закладів, які здійснюють їх соціальний захист і профілактику правопорушень, місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування інших адміністративно-територіальних одиниць, житлово-експлуатаційних організацій та навчальних закладів;
використовувати для створення та оновлення реєстру отримані дані, у тому числі з інших реєстрів або баз даних.
Залучення працівників навчальних закладів до організації та ведення обліку дітей шкільного віку забороняється.
- Структурний підрозділ протягом 10 робочих днів з дня отримання даних здійснює їх обробку, у тому числі звіряє їх з даними реєстру та у разі потреби вносить до нього відповідні зміни і доповнення.
Дані також можуть бути внесені до реєстру відповідно до письмової заяви батьків (одного з батьків) дитини шкільного віку чи інших законних представників або її сканованої копії у разі її подання відповідному структурному підрозділу.
У разі коли місце навчання (навчальний заклад) дитини шкільного віку не встановлено, структурний підрозділ протягом п’яти робочих днів з дня встановлення відповідного факту надає наявні в реєстрі її дані відповідному територіальному органу Національної поліції та службi у справах дітей для провадження діяльності відповідно до законодавства, пов’язаної із захистом права дитини на здобуття загальної середньої освіти.
- На підставі даних реєстру структурний підрозділ складає і подає статистичний звіт про кількість дітей шкільного віку за формою та у порядку, затвердженому МОН.
На підставі статистичних звітів про кількість дітей шкільного віку складаються і подаються зведені статистичні звіти за формою та у порядку, затвердженому МОН.
- Облік учнів ведуть навчальні заклади, які подають щороку не пізніше 15 вересня відповідному структурному підрозділу дані всіх учнів, які до нього зараховані.
- У разі переведення учня до іншого навчального закладу або його відрахування в установленому порядку навчальний заклад, з якого переводиться або відраховується учень, подає не пізніше 15 числа наступного місяця відповідному структурному підрозділу дані такого учня, у тому числі місце продовження здобуття ним загальної середньої освіти (навчальний заклад).
Під час переведення учня до іншого навчального закладу до навчального закладу, з якого він переводиться, подаються:
заява батьків (одного з батьків) учня чи інших його законних представників (для учнів, які не досягли повноліття) або заява учня (для повнолітніх учнів);
письмове підтвердження або його сканована копія з іншого навчального закладу про можливість зарахування до нього відповідного учня.
Під час вибуття учня на постійне місце проживання за межі України до навчального закладу, з якого він вибуває, подаються:
заява батьків (одного з батьків) учня чи інших його законних представників (для учнів, які не досягли повноліття) або заява учня (для повнолітніх учнів);
копія або сканована копія паспорта громадянина України для виїзду за кордон, з яким перетинає державний кордон дитина, або її проїзного документа із записом про вибуття на постійне місце проживання за межі України чи відміткою про взяття на постійний консульський облік у дипломатичному представництві або консульській установі України за кордоном (для учнів, які не досягли повноліття).
- Навчальні заклади у разі зарахування учнів, які здобували загальну середню освіту в навчальних закладах інших адміністративно-територіальних одиниць, подають не пізніше 15 числа наступного місяця з дня зарахування їх дані уповноваженому органу або його структурному підрозділу адміністративно-територіальної одиниці, на території якої розташовано навчальний заклад, у якому учень здобував загальну середню освіту.
- У разі відсутності учнів, які не досягли повноліття, на навчальних заняттях протягом 10 робочих днів підряд з невідомих або без поважних причин навчальний заклад невідкладно надає відповідному територіальному органу Національної поліції та службі у справах дітей дані таких учнів для провадження діяльності відповідно до законодавства, пов’язаної із захистом їх прав на здобуття загальної середньої освіти.
Причини відсутності учня на навчальних заняттях підтверджуються відповідною медичною довідкою закладу охорони здоров’я або письмовим поясненням батьків (одного з батьків) учня чи інших законних представників (для учнів, які не досягли повноліття) або учня (для повнолітніх учнів), що зберігаються в його особовій справі протягом поточного навчального року.
- Контроль за веденням обліку дітей шкільного віку в частині реалізації структурними підрозділами повноважень, визначених цим Порядком, здійснює ДIНЗ.
Контроль за веденням обліку учнів навчальними закладами здійснюють відповідні структурні підрозділи.